66. Класики марксизму-ленінізму про соціалістичну революцію.

В марксистській державно-правовій теорії ви­никнення держави і права розглядається як об'єктивний процес. Згідно із вченням Маркса і Енгельса економічними причинами їх виникнення були: 1) суспільний розподіл праці; 2) поява приватної власності; 3) розшарування су­спільства на класи. Усі ці фактори унеможливили існуван­ня родової системи влади і управління, виникла політична організація влади - держава із апаратом примусу. Держав­ний апарат виокремився із суспільства і перетворився в ін­струмент політичного панування приватних власників і засіб гноблення трудящих. Отже, згідно із марксистською теорією держава - це по­літична організація, організоване насилля одного класу над іншими. Право - це возведена в закон воля панівного класу. Його зміст визначається матеріальними умовами життя цього класу. Закон - це державна воля панівного класу.

Майбутнє суспільного розвитку Маркс і Енгельс вбача­ли у прогресі виробничих відносин, які в своєму розвитку зможуть піднятися до рівня, за якого існування приватної власності втратить сенс; і з революційною ліквідацією при­ватної власності зникнуть класи і сама держава як інстру­мент політичної влади експлуататорів. «Держава,- писав Маркс у «Критиці Готської програми»,- відмирає, оскільки капіталістів уже нема, класів уже нема, тому придушувати будь-який клас не можна». Маркс продовжує: «... На вищій фазі комуністичного суспільства, після того як зникне під­корення людини поділові праці, яка поневолює її; коли зникне разом з цим протилежність розумової і фізичної праці; коли праця перестане бути тільки засобом до життя, а стане сама першою потребою життя; коли разом з всебіч­ним розвитком індивідів зростуть і продуктивні сили і всі джерела суспільного багатства зіллються повним потоком, - тільки тоді можна буде цілком подолати вузький горизонт буржуазного права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: «Кожний по здібностях, кожному по потребах».

Необхідно наголосити, що насильницька комуністична державно-правова ідеологія сприймалася свого часу неод­нозначне. Наприклад, відомий представник німецької соці­ал-демократії Фердінанд Лассаль (1825-1864) творцем і рушійною силою прогресу вважав розум, а джерелом пра­ва - державу. Право розглядав як. регулятор суспільних від­носин, як надкласовий інститут. Важливу роль у суспіль­стві Лассаль відводив закону. Він переконував, що у дер­жаві всі мусять коритися закону, суспільних змін можна досягти не обов'язково шляхом революції, а зміною зако­нодавства, маніфестаціями, поданням петицій тощо.

Прибічниками марксистської теорії були Вільгельм Лібкнехт (1826-1990), один із організаторів і керівників соціал-демократичної партії в Німеччині; Август Бебель (1840-1913), один із засновників і керівників німецької соціал-демократії і 2-го Інтернаціоналу — Антоніо Лабріо-ла (1843-1904), італійський філософ, теоретик і пропаган­дист марксизму; Георгій Плеханов (1856-1918), активний діяч російської і міжнародної соціал-демократії, пропаган­дист марксизму.