17.Платон про державу і право в книзі "Закони".

Допускаючи можливість втілення моделі ідеальної дер­жави в недосконалому людському суспільстві і враховуючи вади людської природи, Платон показав шлях еволюції держави від досконалих до «викривлених» форм. Кожна наступна форма держави виникає у відповідь на появу но­вих цінностей, як правило менш вартісних, які опановують суспільством.

В ідеальній державі найвартіснішою цінністю є муд­рість. Такою державою править цар-філософ. Знання тут вважаються вищим взірцем доброчесності. Така держава не має потреби в законах.

Ідеальна держава еволюціонує в тимократію - правлін­ня військових, як правило схильних до наживи. Тимократія виникає тоді, коли суспільство починає цінувати понад усе мужність. Така держава є мілітарною і постійно перебуває в стані війни.

Тимократія еволюціонує в олігархію - правління бага­тих. Олігархія виникає тоді, коли суспільством опановують цінності меркантильного характеру: схильність до наживи, хить, жага. Влада в такій державі функціонує на засадах майнового цензу, бідні відсторонені від участі в управлінні.

Наступною за олігархією виникає демократія. До влади приходять бідняки. Демократія утверджує свою свободу як вседозволеність і свою рівність як «зрівнялівку». Губить демократію надмірність свободи.

Врешті утверджується в суспільстві диктатура тирана. Тиранія - це тотальне, жорстоке панування брутальної си­ли, яка не визнає мудрості.

Аналізуючи позитивні і негативні аспекти різних форм держави, Платон надає перевагу царській владі і владі ари­стократії. І та, і та, на думку філософа, найбільш оптималь­но відповідають меті полісної громади - жити в гармонії, забезпечуючи умови для кращого життя.

У діалозі «Політик», Платон, взявши за критерій іде­альну державу, розробив детальну класифікацію типів дер­жав за формами правління, поділивши їх на держави із за­конами і держави без законів.

Правління однієї особи - це монархія і тиранія. Монар­хія (царська влада) - законна влада. Тоді як тиранія - про­тизаконна.

Правління кількох осіб - це аристократія і олігархія. За Платоном аристократія уособлює законну владу, олігар­хія ж - протизаконну.

Влада народу - черні - це демократія. Тут заміщення посад відбувається за жеребом. До влади приходять випадкові люди. Демократію Платон ділив на помірну законну і крайню протизаконну.

Класифікуючи держави за формами правління, Платон керувався тим, що у недосконалому людському суспільстві існує мало підстав для того, щоб утвердилась ідеальна держава із законною царською владою. Тому в державах, де немає істинних правителів, філософ радить громадянам покладатися на мудрість, втілену в позитивних законах, та на природну схильність людей дотримуватися норми зако­ну і звичаїв.

Розчарувавшись у «перевагах» афінської демократії, Платон в діалозі «Закони» намагається розв'язати проблему можливості та доцільності створення змішаної держави і проблему провідної ролі законодавця в державі. На думку Платона, змішана держава повинна поєднати в собі пере­ваги демократії і монархії: демократичних принципів сво­боди і поділу влади, притаманних для демократії та прин­ципів правління мудрого уряду, що підкоряється закону, характерних для аристократії.

Така держава згідно із Платоном може виникнути і з найгіршої форми - тиранії при умові, коли закони буде писати мудрий законодавець. Мислитель радить законодав­цеві бути поміркованим і створювати розумні закони, які б обмежували з одного боку владу правителя, а з іншого - свободу підданих і жорстко регламентували як публічне, так і приватне життя людей. На сторожі законів повинне стояти правосуддя, оскільки будь-яка держава не в змозі пов­ноцінно функціонувати без правосуддя. Однак правосуддя у Платона не є окремою гілкою влади. Суддею може бути і правитель, але за умови обов'язкового залучення громадян до здійснення правосуддя. Запорукою стабільності життя у такій державі є державна ідеологія, яка формує однодум­ність підданих. Платон визнає, що у такій державі не мож­ливе гнучке пристосування індивіда до держави, але управ­ління, що здійснюється відповідно до закону дає змогу пристосуватися загалу.