46. Політико-правові ідеї раннього утопічного соціалізму (т. Мор, т.Кампанелла).

У XVI—XVII ст. з'явилися класичні твори утопіч­ного соціалізму, авторами яких були Томас Мор і Томмазо Кампанелла. Державний діяч Англії Т. Мор (1478—1535) у державно-правовій концепції "Уто­пія" піддав критиці монархію та її економічну осно­ву — приватну власність і запропонував політичний устрій майбутньої ідеальної держави, в якій лікві­дація приватної власності приводить до встановлен­ня рівності всіх громадян. Головним аспектом такого суспільства мала бути обов'язковість праці. Мислитель пропонував, щоб усі посадові особи дер­жави обиралися та були підзвітними народові. На­йважливіші проблеми мали обговорюватися всіма жителями Утопії.

Т. Мор пропонував чітко визначити функції дер­жави, основними з яких мали бути: організація виробництва товарів і продуктів та їх розподіл, бо­ротьба зі злочинами, забезпечення миру. Система влади мала два рівні: на першому кожні 30 сімейств обирали свого керівника — філарха; на другому, державному обирався князь. Крім того, в державі діяв виборний сенат, обираний щороку. У відносинах князя і філархів із народом були присутні елементи демократії — вони радилися з ним перед винесенням рішень. Такий державний устрій та система влади, на думку Т. Мора, мали сприяти формуванню високих моральних якостей людей і, як наслідок, міцної самодисципліни, змен­шенню суспільної ролі такого регулятора, як право. Тому в цій ідеальній державі діяла обмежена кіль­кість законів.

Утопічні ідеї Т. Мора розвивав через століття італієць Т. Кампанелла (1568—1639) у праці "Місто Сонця". Він підтримав свого попередника, визнача­ючи приватну власність першоджерелом суспільної нерівності і кривди, а ідеальним бачив такий дер­жавний устрій, який ґрунтується на загальній влас­ності людей та спільній власності на засоби вироб­ництва. До того ж у проекті ідеальної держави перед­бачалася загальна власність на одяг та особисті пред­мети. Праця в місті Сонця мала загальнообов'язко­вий характер, причому робочий день складав усього чотири години. Виховання й навчання тут також були тісно пов'язані з працею.

47.Вчення Дж. Локка про державу і право.

Д. Локк (1632-1704) один із перших розробив концепцію поділу влади. Державно-правові погля­ди Локка викладені у відомій праці «Два трактати про державне правління».

За твердженням англійського мислителя держава є ре­зультатом договору між людьми. У природному стані всі люди рівні і незалежні, отже повинні мати однакові права і обов'язки. Але від природи людині властиві егоїзм і прагнення до власності, а отже й індивідуа­лізм. Щоб зберегти свою власність люди укладають суспі­льний договір, запроваджуючи, таким чином, громадянське суспільство. У громадянському суспільстві продовжує діяти природний закон, який вимагає від індивіда не обме­жувати інших у житті, здоров'ї, свободі, правах на майно. Всі ці права Локк трактував як природне право, розглядаю­чи його в якості атрибутів індивідуальності, народжених разом з нею. Інакше кажучи, згідно із вченням Локка при­родне право - це природжені і невід'ємні права людини, притаманні кожному окремому індивіду Закони, що встановлюються держа­вою, повинні, на думку мислителя, відповідати вимогам природного права, тоді вони будуть правовими. Гарантом природного права є суспільний договір (держава). Держава згідно із вченням Локка - це сукупність людей, які об'єд­нуються добровільно і підкоряються ними ж створеним законам. Від інших форм суспільного життя держава відріз­няється тим, що втілює політичну владу, тобто право в ін­тересах всезагального блага створювати закони, які перед­бачають різноманітні санкції, для регулювання і збережен­ня власності, а також право застосовувати силу для вико­нання цих законів і захисту держави від загрози із зовні. Держава покликана створити умови для реалізації єдиної мети політичної єдності - власності. Відтак, єдиним джере­лом влади і законів Локк визнавав природні інтереси інди­віда. Форми закону набувають при­писи такого акту, який вказує індивіду на поведінку, яка відповідає його власним інтересам і не суперечить загаль­ному благу. Всі норми-приписи, які не витримують цієї ви­моги, не можуть називатися законом.

Закликаючи дотримуватися режиму законності, Локк наголошував, що всі, хто зосереджує в своїх руках владу, зобов'язані правити у відповідності з приписами закону і доводити до населення вимоги цих приписів. Локк розробив концепцію поділу влад на основі відомої в історії вчень про державу і право ідеї змішаного правління .

Згідно із його концепцією сувереном у державі, тобто носієм верховної влади є народ. Повноваженнями прийма­ти закони наділена законодавча влада, яка є представниць­ким органом усієї нації - парламенту. Законодавча влада є верховною, але не абсолютною. Легітимність законодавчої влади забезпечується громадською довірою, якщо вона втратить цю довіру, то народ, як суве­рен, може її змінити. Компетенція втілювати закони в жит­тя належить виконавчій владі - монарху або кабінету мініст­рів. До компетенції цієї влади також відносяться функції федеративної влади - сфера міжнародних відносин. Їй на­лежить право вирішувати питання війни і миру. Локк під­креслював, що поділ влад є необхідною умовою забезпе­чення свободи, тобто умов для реалізації індивідами своїх природних прав.