77. Правовий функціоналізм. Джон Грей, Олівер Холмс.

78. Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).

79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).

Під політикою соціального благоденства в 40–50рр. розуміли програми, спрямовані на досягнення високого життєвого рівня населення шляхом створення державних систем охорони здоров'я і підтримки житлового будівництва, а також надання допомоги громадянам, що не в змозі власними силами забезпечити собі мінімум доходів. Мюрдель доводив, що планування в сучасному капіталістичному суспільстві викликано об'єктивними причинами, і насамперед утворенням монополій. Індустріально розвиті країни Заходу, писав він, “нескінченно далекі від ліберальної моделі вільного ринку”. Державне втручання необхідне для підтримки рівноваги і стабільного росту економіки. Планування покликане врегулювати діяльність великих економічних об'єднань і не торкається, отже, індивідуальної волі. Для держав соціального благоденства характерна також тенденція до демократизації політичного життя. Загальне виборче право і ріст суспільного добробуту, стверджував Мюрдель, дозволяють перейти до децентралізації держави і передати частину функцій, що традиційно здійснював уряд, органам місцевого самоврядування і добровільним об'єднанням громадян. Громадське життя при загальному благоденстві зображувалася теоретиком як стан повної гармонії і подолання ідеологічних розбіжностей. Мюрдель призивав вийти за межі організації благоденства в національних масштабах і покласти ідеї соціальної політики в основу міждержавних відносин.

80.Політично-філософські ідеї м. Бердяєва.

Бердяєв- ініціатор створення Академії духовної культури (1918—1922). У 1922 р. Перейшовши від ліберального марксизму на позиції ідеалізму, він звернувся до пошуків «нового шляху» у релігійній свідомості і проблемам історіософського і есхатологічного характеру. Він займався також побудовою своєрідної версії персоналістської філософії, що зробила його визнаним авторитетом в області філософії екзистенціалізму. Був учасником усіх трьох маніфестів російських філософів-ідеалістів першої чверті століття — збірників «Проблеми ідеалізму» (1902), «Віхи»_{1909). «Із глибини», Ш18).

Характеризуючи взаємини марксизму і руського революційного руху, іменованого їм часто також руським комунізмом, вважав, що «класичний марксизм дуже застарів і вже зовсім не відповідає ні сучасній соціальній дійсності, ні сучасному рівню наукових і філософських знань. Марксизм претендує бути цільним світоглядом, що відповідає на всі основні питання життя, що дає сенс життя. Він є і політика, і мораль, і наука, і філософія. Він є релігія – нова релігія, що йде на зміну християнської. Марксизм натхненний і надихаємо зростанням організованої влади соціального колективу над світом. На відміну від російського народницького соціалізму, що надихався жалем до народу і жертвою в ім'я его звільнення і порятунки, марксистський соціалізм, согласно

Бердяєв писав, що в російської історії ми бачимо «п'ять різних Росій» — Росію київську, Росію татарського періоду, Росію московську, Росію петровськц, імператорську і, нарешті, нову, радянську Росію.

Зло і гріх усякої влади, вважав Бердяєв, руські почувають сильніше, ніж західні люди. Російський комунізм у Радянській Росії, по оцінці Бердяєва, з'явився перекрученням російської месіанської ідеї. Російський комунізм затверджує світло зі Сходу, що повинно освітити буржуазну пітьму Заходу. У комунізмі є своя правда і своя неправда. Правда — соціальна, розкриття можливості братерства людей і народів, подолання класів; неправда — у духовних основах, що приводять до процесу дегуманізації, запереченню цінності всякої людини, до звуження людської свідомості, що вже спостерігалося в російському нігілізмі. Комунізм є російське явище, незважаючи на марксистську ідеологію.

Бердяєв ввійшов в історію російської політичної думки особою, що завжди відрізнялася в кращих своїх зразках підвищеною чуйністю до хвороб століття і свого суспільного оточення. У першій половині століття Росію багато хто вивчав по Бердяєву, а його самого називали заколотним пророком, нетерпимим до раболіпства і компромісів. Він і сам визнавався, що усе своє життя вів боротьбу за волю і що всі зіткнення з людьми і напрямками відбувалися в нього через волю.