Питання (завдання)для самостійного вивчення (виконання)

1. Опрацювати теоретичне питання.

2. Методика підготовки фінансових бюджетів.

3. Доповнити термінологічний словник поняттями:

• відхилення від гнучкого бюджету;

• відхилення від статичного гнучкого бюджету;

• ефективність;

• результативність.

4. Продовжити речення та доповнити термінологічний словник:

• відхилення за обсягом реалізації (у системі повних затрат) – це:

• відхилення внаслідок ефективного використання матеріалів – це:

• відхилення внаслідок підвищення активності використання матеріалів – це:

• відхилення доходу внаслідок зміни попиту на продукцію – це:

• відхилення за кількістю (обсягом) використаних матеріалів – це:

• відхилення за ефективністю використання праці – це:

Теми рефератів

1. Прогнозування руху грошових потоків.

2. Бюджетний контроль: підготовка до планування, власне планування, контроль.

3. Методика розробки бюджетів торговельного підприємства.

Література: 1; 5; 13; 15; 18; 42; 46.

[Вверх] [Вниз]

Перелік питань

1. Концепція центрів та обліку відповідальності.

2. Оцінка діяльності центрів відповідальності.

3. Поняття про трансфертне ціноутворення.

Після вивчення теми ви повинні:

знати сутність і пояснювати концепцію обліку за центрами відповідальності;

вміти:

• вкладати звіти про результати діяльності центру відповідаль­ності;

• обчислювати та аналізувати відхилення від стандартів;

• визначати трансфертну ціну.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Облік відповідальності – це система обліку, що забезпечує кон­троль та оцінку діяльності кожного центру відповідальності. Ви по­винні знати завдання, методику створення та функціонування системи обліку відповідальності, чотири типи центрів відповідальності.

Важливим є розуміння підходів до вибору показників оцінювання діяльності (фінансової та нефінансової). Ви повинні знати моделі Зві­тів керівників центрів відповідальності, розуміти методику аналізу відхилень від встановлених стандартів за видами витрат, сутність ме­тоду «тариф – година – машина», методику аналізу діяльності центрів доходу, прибутку та інвестицій.

Трансфертне ціноутворення широко використовується в обліку відповідальності. Існують декілька методів розрахунку трансфертних цін – цін, за якими продукти чи послуги одного центру відпові­дальності передаються іншому у межах компанії.

1. Концепція центрів та обліку відповідальності

Більшість авторів схильні вважати сильною стороною управ­лінського обліку облік відповідальності.

Персонал повинен усвідомити, що від невеликих щоденних зусиль кожного залежить реалізація стратегічних цілей підприємства, в які також входить задоволення потреб працівників. Діяльність центрів відповідальності підлягає безперервному удосконаленню та постій­ному оцінюванню. Сфокусованість управлінського обліку через цент­ри відповідальності має бути на управлінні видами діяльності, на клієнтах, багатофункціональних перспективах, тотальній системі якості.

Підприємство складається з підрозділів, які взаємодіють, і керів­ники яких відповідають за їх роботу. Зростання масштабів бізнесу обумовлює необхідність розподілу повноважень за різними рівнями управління. Підрозділ, очолюваний керівником, який несе відпові­дальність за результати його діяльності, називають центром відповідальності.

У системі управління вищий керівник має контролювати і оціню­вати діяльність менеджера нижчого рівня, а вони здійснювати само­контроль та інформувати вище керівництво про результати діяльності. Для здійснення такого контролю існує система обліку відпові­дальності.

Облік відповідальності – система обліку, що забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центру відповідальності (СОЦВ)

Вона (СОЦВ) повинна ґрунтуватися на таких принципах:

• менеджери відповідають тільки за ту діяльність, що перебуває під їх впливом;

• менеджери беруть участь у визначенні цілей, за якими оцінюватиметься їхня діяльність;

• менеджери намагаються досягти поставлених цілей;

• роль обліку у заохоченні працівників чітко визначена;

• звіти про виконання бюджетів складаються регулярно.

Концепцію центрів та обліку відповідальності вперше сформулю­вав Джон А. Хіггінс (США), 50-ті роки. За цей час змінилися завдання такої системи обліку:

Завдання: не лише встановлення персональної відповідальності для контролю, а допомога в організації самоконтролю, тобто допомога у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінюванні результатів

Створення й функціонування системи обліку за центрами відпо­відальності (СОЦВ) передбачає:

• визначення центрів відповідальності (ЦВ);

• складання бюджету для кожного ЦВ;

• регулярне складання звітності про виконання;

• аналіз причин відхилень та оцінка діяльності ЦВ.

Відмінності в характері відповідальності менеджерів дають змогу відокремити 4 типи ЦВ.

Центри витрат, у т. ч. центр технологічних витрат – витрати мо­жуть бути виражені в грн, а результати – у натуральних вимірниках, встановлюватися норми витрат на одиницю результату діяльності – це підрозділи основного та допоміжного виробництва; Центр дискре­ційних витрат – науково-дослідницькі лабораторії, адміністративні підрозділи.

Наявність цих двох підвидів зумовлюється можливістю чи немож­ливістю встановлення оптимального взаємозв’язку між витратами і результатом діяльності.

Наявність цих двох підвидів зумовлюється можливістю чи немож­ливістю встановлення оптимального взаємозв’язку між витратами і результатом діяльності.

Центр прибутку – бізнес-одиниці у мережі діяльності компанії, у т. ч. торговельні точки, окремі департаменти у банках, факультети в університеті.

Центр інвестицій – існує прямий зв’язок між інвестованим капіта­лом у діяльність центру та його прибутком. Прикладом є компанія загалом чи дочірні підприємства з широким колом повноважень.

Різний характер і масштаби центрів відповідальності визначають різний підхід до оцінки їх діяльності. При цьому використовують як фінансові, так і не фінансові показники (тобто виражені не у грн – якість продукції та дефекти, перелік досягнень, рівень ліквідності, кількість нових соціальних програм).

В основу визначення відповідальності покладено принцип контро­льованості. Комітет з питань стандартів і концепцій витрат (США) розробив такі рекомендації:

1. якщо певна особа має право замовляти і використовувати послуги, то вона повинна відповідати за величину витрат на ці послуги;

2. якщо певна особа своїми діями може впливати на витрати, то вона повинна нести за них відповідальність;

3. навіть якщо певна особа своїми діями не може значною мірою впливати на суму витрат, на неї може бути покладено відповідальність за ті елементи, на які вона впливає через осіб, котрі безпосередньо відповідають за ці елементи.

Крім того, необхідно враховувати, що:

• витрати, які не контролюються на одному рівні, можуть бути контрольованими на іншому (вищому). Наприклад, витрати на утри­мання приміщень цеху неконтрольовані щодо майстра чи начальника цеху, але контрольовані на рівні директора з виробництва, що затверджує бюджет цеху;

• неконтрольовані витрати у короткостроковому періоді можуть стати такими у довгостроковому, наприклад, амортизація неконтро­льована у поточному місяці, але у перспективі – через застосування прискореної амортизації чи реалізації основних засобів.

Облік витрат і доходів за центрами відповідальності вимагає сис­тематизації і кодування доходів і витрат за кожним центром відпо­відальності. Наприклад, код витрат виробничого підприємства може мати таку структуру:

1 – ознака діяльності (основна);

2 – функція (виробництво, збут, адміністрування);

3 – структурна одиниця (цех 1);

4 – стаття витрат (транспортно-заготівельні витрати);

5 – контрольованість витрат (визначає міру відповідальності начальника цеху 1);

6 – код об’єкта витрат (код виробу чи замовлення).

Інформація про результати діяльності кожного центру відповідаль­ності періодично узагальнюються у звіті центру відповідальності.