Питання для самостійного вивчення

1. Багатоступеневий розрахунок маржинального доходу в умовах багатопродуктового виробництва.

Теми рефератів

1. Удосконалення простого директ-костингу.

2. Порівняльна характеристика американського та французького підходів до підготовки інформації на основі калькулювання неповної собівартості.

Література: 1; 2; 5; 6; 7; 11; 27; 32; 40.

[Вверх] [Вниз]

Перелік питань

1. Сутність і можливості нормативного методу.

2. Організація обліку відхилень від норм і складання нормативної калькуляції.

3. Порівняльна характеристика нормативного методу і системи стандарт-кост.

4. Аналіз відхилень.

5. Методика дослідження відхилень.

6. Облік відхилень від стандартних витрат у різних системах калькулювання.

Після вивчення теми Ви повинні:

• пояснювати суть та значення системи обліку та калькулювання собівартості за нормативними затратами;

• використовувати нормативний метод обліку затрат і каль­кулювання собівартості продукції;

• характеризувати суть системи «стандарт-кост» та переваги її використання;

• здійснювати аналіз відхилень: матеріальних, трудових, наклад­них витрат, доходу.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Значення системи обліку та калькулювання собівартості за норма­тивними витратами полягає у можливостях оперативного впливу на процес формування собівартості. Суть нормативного методу розкри­вається на основі його особливостей, які дозволяють вважати нор­мативний метод ефективним інструментом планування, оперативного контролю та аналізу. Ця тема дозволить сформувати нові знання про організацію обліку відхилень від норм і складання нормативної каль­куляції.

Фактична собівартість визначається за алгоритмом: «Нормативна собівартість ± відхилення від норм ± зміна норм»

Ви повинні вміти порівнювати нормативний метод і систему стандарт-кост, володіти методикою аналізу відхилень, знати моделі дослідження відхилень, особливості обліку відхилень від стандартних витрат у різних системах калькулювання

Ключові поняття: норми, нормативи, нормативні витрати, нор­мативна калькуляція, відхилення від норм, класифікатори відхилень.

1. Сутність і можливості нормативного обліку

На початку XX ст. Ф. Тейлором були розроблені пропозиції, що лягли в основу нормативного методу, який у 1911 р. у повному обсязі запровадив Дж. Чартер Гаррісон. У цей же період інженером Емер­соном були опубліковані статті щодо ролі обліку в підвищенні про­дуктивності праці, диференціації відхилень на ті, що є під контролем менеджерів і ті, що не залежать від них. З того часу у близько як 80 % компаній США застосовують систему нормативного обліку витрат. Суть цього методу ґрунтовно описана у книзі відомого англійського вченого Коліна Друрі. У вітчизняній науці нормативний метод пов’я­заний з іменем М.С. Жебрака.

Сутність нормативного методу полягає в нормуванні витрат у роз­різі статей для визначення нормативу на випуск одиниці продукції. Нормативні витрати відображають заздалегідь визначені витрати для досягнення цілей бізнесу в умовах ефективного виробництва. Якщо показники бюджету відносяться до всієї діяльності, то норматив – до одиниці продукції.

Введення в облік уявлення про нормативні (стандартні) витрати бу­ло значним практичним кроком подальшого використання в обліку принципів кібернетики. Якщо раніше бухгалтерський облік був побу­дований на реєструванні фактів, що вже здійснилися в господарсько­му житті, і відображав лише прямий зв’язок між здійсненим фактом і суб’єктом управління, то тепер з’явилася можливість забезпечення зворотного зв’язку, за рахунок дієвого контролю за ходом бізнес-процесів.

Система обліку та калькулювання за нормативними витратами ґрунтується на розробці нормативних витрат на фактичний обсяг виробництва у розрізі центрів відповідальності, зіставленні норматив­них і фактичних витрат, аналізі відхилень, з’ясуванні причин виник­нення відхилень, коригувальних діях.

Основними її елементами є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм. Вона сприяє підвищенню рівня оперативного управління виробництвом, оскільки забезпечує вирішення таких завдань:

• створення системи діючих прогресивних норм та нормативів і на їх основі визначення нормативного рівня витрат (собівартості);

• одержання інформації про витрати за нормами на окремі об’єкти витрат за статтями калькуляції;

• реєстрацію та облік в оперативному порядку змін норм і нор­мативів, відхилень від норм за місцями і причинами виникнення та відповідальними службами;

• контроль та узагальнення даних про фактичні втрати і непро­дуктивні витрати;

• розрахунок фактичної собівартості на основі попередньо розра­хованих витрат (нормативної калькуляції);

• збір даних про виробничі витрати для формування раціональної техніко-економічної політики на підприємстві;

• створення облікової бази для нормування, планування, бюдже­тування;

• постійне підвищення достовірності, точності, оперативності обліку;

• оцінка результатів роботи виробничих підрозділів і підпри­ємства загалом.

Новизна сучасного підходу полягає в органічному взаємозв’язку обліку витрат за видами, місцями виникнення та об’єктами кальку­лювання, центрами відповідальності, щоб посилити контрольні функ­ції в умовах поширення системи комп’ютеризації системи управління підприємством. Створення автоматизованого банку даних позволить фіксувати в первинних облікових документах тільки обсяг виконаної роботи та відхилення від норм. Визначення суми витрат здійснювати­меться на основі інформації, яка зберігається у банку даних, обсягу робіт, відхилень від норм. Відпадає потреба у паперових носіях, використовуватимуться реєстратори та датчики. Зростає достовірність облікових даних. Вони уніфікуються, стають однаково корисними для всіх видів обліку.

Система найкраще підходить для виробничих підприємств, чия діяльність складається з однакових операцій, які повторюються. Ши­роко застосовується на підприємствах обробних галузей промисловос­ті (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), коли здійснюється масове та серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.

Отже, система обліку та калькулювання за нормативними вит­ратами включає:

• поточний облік витрат окремо за діючими нормами і з ураху­ванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

• системний облік зміни самих норм;

• складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;

• визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни самих норм;

• формування звітів про витрати з деталізацією відхилень.

Норму можна розглядати як встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогре­сивної технології та організації виробництва.

Нормативні витрати – це заздалегідь встановлені витрати з ура­хуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва.

Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запла­нованого обслуговування виробництва. Можна теж застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності

Передумовою створення такої системи є розробка норм спожи­вання ресурсів, цін на ці ресурси та підготовка нормативної каль­куляції. Розробка норм здійснюється:

• опираючись на попередній досвід;

• базуючись на експериментальних методах.

Розрізняють такі основні види норм – ідеальні та практичні (базові, досяжні).

Метою підготовки нормативної калькуляції є:

• оцінка вартості виготовленої продукції, незавершеного вироб­ництва, браку у виробництві;

• планування та контроль.

Завдяки вказаним особливостям система є ефективним інстру­ментом:

1) планування. Наявність норм спрощує планування потреб у виробничих ресурсах (обладнанні, матеріалах, персоналі) та фінансах для придбання цих ресурсів. Формування на базі норм затрат плано­вих калькуляцій дає змогу планувати затрати, програму випуску, ціни та обсяги реалізації, а також виручку та майбутній прибуток.

2) оперативного контролю й прийняття управлінських рішень. У процесі виробництва внаслідок різноманітних причин виникають від­хилення від нормального режиму технологічного процесу, а разом із ними і відхилення в споживанні виробничих ресурсів, що викликає, як правило, додаткові затрати на виробництво. Оперативним виявленням причин, що призвели до відхилень, можна відновити нормальний хід виробничого процесу та уникнути негативних відхилень у майбут­ньому;

3) аналізу. Внаслідок використання аналітичної класифікації вияв­лених відхилень за причинами та винуватцями, об’єктами обліку, реально ще до закінчення звітного періоду спрогнозувати результати діяльності підприємства в цілому, окремих місць виникнення затрат і центрів.

Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підпри­ємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, що є відхиленнями від норм. Це досягається щоденним доку­ментуванням витрат за основними їх видами, викликаними відхи­леннями від норм, або розрахунками за порівняно короткі періоди часу.