Питання для самостійного вивчення

1. Визначення оптимального економічного розміру замовлення (оптимальної партії) табличним та графічним методом.

2. Сутність стратегії максимізації максимальних результатів.

3. Сутність стратегії максимізації мінімальних результатів.

4. Сутність стратегії мінімізації максимального жалю.

5. Вирішення моделі лінійного програмування.

Теми рефератів

1. Концепція релевантності в економічній літературі.

2. Використання критерію релевантності в аналізі альтернатив.

3. Короткострокові управлінські рішення та інформація, необхідна для їх реалізації.

4. Прийняття рішень в умовах наявності обмежень: теоретико-практичний аспект.

5. Обґрунтування рішення про «ефективного» партнера.

Література: 1; 2; 5; 7; 9; 10; 11; 17; 29; 32; 35; 36; 40; 49; 50.

[Вверх] [Вниз]

1. Сутність бюджетування, мета і призначення.

2. Види бюджетів, підходи до організації, етапи підготовки.

3. Методика складання та взаємоузгодження бюджетів.

4. Поняття про систему бюджетного контролю.

5. Аналіз відхилень з використанням гнучкого бюджету.

6. Сутність управління за відхиленнями.

1. Сутність бюджетування, мета і призначення

Система управління використовує спеціальні методи, які дозво­ляють успішно реалізувати всі функції управління, наприклад, функ­цію контролю забезпечують нормальний метод обліку та бюджету­вання, підготовка й аналіз внутрішніх звітів тощо. Контроль повинен здійснюватися, якщо виявлені відхилення виходять за межі заздале­гідь визначених допусків. Для здійснення контролю необхідно мати еталон для порівняння – план (бюджет). Звідси бюджетний контроль – це зіставлення фактичних показників із запланованими.

Отже, бюджетування – це процес планування майбутніх операцій підприємства у вигляді системи бюджетів, зміст кожного з них Ви повинні уважно розглянути та звернути увагу на наявність взаємо­зумовлених показників.

Більшість успішних підприємств України постійно готують систе­му бюджетів, оскільки бюджетування дозволяє вирішити низку кон­кретних практичних завдань.

Метою бюджетування є:

1. підготовка досяжного плану розвитку підприємства;

2. забезпечення злагодженої роботи всіх підрозділів:

• відділ закупок повинен закупати те, що необхідно для виробництва;

• виробничий відділ повинен виробляти те, що планує реа­лізувати відділ збуту;

• відділ збуту повинен працювати з тими замовниками, які можуть оплатити свої замовлення,

• жоден підрозділ не повинен нести витрат більше, ніж орга­нізація може оплатити (забезпечення усвідомлення витрат на діяльність);

3. змусити менеджерів:

• кількісно обґрунтовувати свої плани; визначати, у який час ресурсів підприємству не вистачатиме для задоволення виробничих потреб, щоб своєчасно забезпечити надходження додаткових ресурсів;

• створювати запаси готової продукції тоді, коли попит пере­вищує пропозицію (дефіцитом ресурсів може стати готова продукція);

• організовувати набір і навчання виробничого персоналу, щоб бути готовим до збільшення обсягів реалізації при підви­щенні попиту;

• організовувати придбання додаткових виробничих потуж­ностей (площ, обладнання;

• організовувати надходження додаткових коштів у той час, коли витрати перевищать наявні кошти (дефіцитним ресур­сом стануть гроші);

4. підготувати основу для порівняння з фактичними результатами. (еталон). Порівняння фактичних результатів із запланованими дає можливість визначати ефективність і результативність діяльності;

5. встановити пріоритети, щоб сприяти здійсненню «вигідних» витрат та протистояти неекономному використанню коштів;

6. мотивація працівників шляхом орієнтації на досягнення мети підприємства; (бюджети стають мірою для оцінки діяльності ме­неджерів). При цьому виконавці повинні вважати поставлені цілі доречними, розумними;

7. виконання вимог законів і контрактів.

Щоб реалізувати ці цілі бюджетування здійснюється за двома напрями (рис. 17).