упр риз банку 2 том

3

ВСТУПНЕ СЛОВО

Внаслідок постійної трансформації, глобалізації та ускладнення фінансових відносин проблема управління ризиками фінансових посередників, перш за все банків, входить до сфери інтересів провідних економістів, науковців та державних діячів світу. Протягом останніх років дана проблема особливо загострилась для країн Євросоюзу. Зокрема, наприкінці 2011 року спостерігалось істотне розбалансування європейських фінансових ринків. Рішучі заходи фінансових інститутів Євросоюзу разом з політичною підтримкою провідних країн даного об’єднання (Германії та Франції) дозволили частково нейтралізувати причини кризи у зоні євро та стабілізувати ринки протягом перших місяців 2012 року. Однак з квітня 2012 року рівень невизначеності та негативних очікувань на фінансових ринках істотно виріс. Прогностичні оцінки фінансової стабільності свідчать про необхідність застосування активних регулятивних заходів з боку органів влади у напрямку зміцнення податкової та банківської компонент стійкості валютного союзу.

В Огляді фінансової стабільності Європейського центрального банку (Financial stability review of European Central Bank), опублікова-

ному в червні 2012 року, визначено три ключові типи ризиків для фінансової стійкості єврозони: 1) загострення боргової кризи; 2) незадовільна рентабельність банків, яка обумовлюється слабким економічним зростанням і пов’язана з підвищенням кредитних ризиків та можливістю отримання збитків від операцій з фондовими активами; 3) надмірні темпи скорочення частки позикових коштів у банківському секторі у зв’язку зі зміною бізнес-моделі.

Таким чином, більшість загроз для фінансової стабільності Євросоюзу, ідентифікованих Європейським центральним банком, лежать у площині банківського ризик-менеджменту. Для усунення першопричин даних загроз необхідно реалізувати цілий комплекс заходів, зокрема: підвищення ефективності використання інструментів фінансового регулювання для розриву негативного зв’язку між показниками суверенного боргу, банківською системою та макроекономічними параметрами; забезпечення подальшої капіталізації банків Європи протягом 2012 року; сприяння зменшенню політичної і економічної невизначеності для стабілізації ринків та підвищення ефективності управління ризиками; зміцнення економічного і фінансового нагляду для формування позитивних очікувань економічних агентів. Крім того, проблема підвищення фінансової стабільності Євросоюзу досить тісно пов’язана з питанням зменшення ризиків функціонування платіжних

4

систем. Таким чином, якісні дослідження проблематики ризик-мене- джменту повинні носити системний характер та охоплювати увесь спектр ризиків, пов’язаних з певним видом економічної діяльності.

Монографія “Управління ризиками банків” повною мірою відповідає сформульованій вище вимозі щодо комплексного характеру досліджень. Концентруючись у першому томі роботи на вивченні ризиків базових банківських операцій (кредитного, депозитного, інвестиційного), у другому томі автори вивчають інші фінансові (валютний, процентний, ліквідності, достатності капіталу) та нефінансові (маркетинговий) ризики банківської діяльності. Однією із безумовних переваг даної монографії є опрацювання значної кількості наукових літературних джерел.

Потрібно зазначити, що значну частку серед опрацьованих джерел становлять наукові публікації у міжнародних журналах. Таким чином, при написанні даної монографії глибоко опрацьовано світовий досвід з управління ризиками. Враховуючи зазначене вище, монографія може бути цікава не лише науковцям та практикам в Україні, а й закордонним фахівцям з ризик-менеджменту.

Левент Ковач (Levente Kovács), доктор філософії в галузі фінансів (Ph.D. in Finance), доцент, завідувач кафедри економічних відносин Інституту світової та регіональної економіки, м. Мішкольц, Угорщина; Генеральний секретар Асоціації банків Угорщини

5

ПЕРЕДМОВА

Незважаючи на певну стабілізацію національного банківського сектора, в Україні все ще зберігається потреба у комплексному реформуванні системи управління ризиками банківської діяльності. Мета даної реформи полягає у консолідації банківського сектора та його очищенні від проблемних банків, поновленні довіри вкладників, відновленні кредитування, активізації інноваційно-інвестиційної діяльності банківських установ. У цих умовах комплексне дослідження те- оретико-методологічних основ, прикладних аспектів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення ризик-менеджменту в банках є запорукою забезпечення стабільного та ефективного функціонування всієї банківської системи, а також опосередкованих нею фінан- сово-економічних відносин у суспільстві. Ефективність застосовуваних сьогодні банками стратегічних і тактичних заходів щодо управління кредитними, депозитними, інвестиційними, процентними, валютними та іншими ризиками значною мірою визначає подальший розвиток вітчизняної фінансової системи на довгострокову перспективу.

Зміст банківської діяльності полягає у залученні тимчасово вільних фінансових ресурсів та їх розміщенні на власний ризик. На перший погляд, даному виду діяльності, з-поміж фінансових ризиків, притаманні лише депозитний та кредитний (інвестиційний) ризики. Однак, залучаючи фінансові ресурси, банки трансформують основні їх параметри: валюту та вартість. Як наслідок, вони наражаються на ринкові ризики: валютний та процентний відповідно. Крім того, негативний сукупний вплив ризиків банків проявляється у погіршенні системних фінансових характеристик банку: ліквідності, достатності капіталу та платоспроможності. Таким чином, проблему управління ризиками банку необхідно розглядати комплексно, досліджуючи інструменти оцінки, регулювання та контролю зазначених вище фінансових ризиків у їх взаємозв’язку.

У другому томі монографічного дослідження вивчаються ринкові ризики банку та ризики системних характеристик. Таким чином, матеріал даного тому монографії, відповідно до принципів комплексності та системності наукових досліджень, є логічним продовженням першого тому, який присвячено висвітленню проблем управління базовими банківськими ризиками. Зазначимо, що ґрунтовні дослідження у сфері банківського ризик-менеджменту не втрачають актуальності, оскільки дають можливість на основі систематизації передового закордонного та вітчизняного досвіду щодо управління різноманітними

6

ризиками банку, використовуючи закони діалектики, запропонувати нові підходи до управління окремими ризиками банку.

Актуальність вирішення проблем науково-теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення комплексного управління ризиками банків, із врахуванням їх взаємозв’язків та взаємовпливу, особливостей прояву кожного з ризиків, залежно від специфічних факторів його формування обумовила напрям та зміст досліджень, викладених у даній монографії.

Значна увага в монографії приділена висвітленню практичних механізмів управління ризиками банків, побудованих з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду банківського ризик-менеджменту. Практична цінність даного дослідження забезпечується розкриттям специфічних особливостей виникнення, прояву, ідентифікації, оцінки і регулювання ринкових ризиків та ризиків системних характеристик: процентного, валютного, ліквідності, капітальної стабільності, втрати платоспроможності.

У монографії ґрунтовно досліджено методи управління ключовими ринковими ризиками банку. Перший розділ монографії присвячений аналізу методів управління процентним ризиком: GAP-аналізу, дюрації, коефіцієнтів, VaR-аналізу, стрес-тестування, трансфертного ціноутворення. У другому розділі монографії всебічно аналізуються методи управління валютним ризиком банку: аналіз та прогнозування величин відкритих валютних позицій банку, оптимізація валютного портфеля банку з урахуванням довгострокових та середньострокових прогнозів динаміки валютних курсів, застосування валютних застережень.

Монографія підготовлена авторським колективом у наступному складі: д-р екон. наук, проф. А. О. Єпіфанов (загальна редакція, підрозділ 1.1); д-р екон. наук, проф. Т. А. Васильєва (загальна редакція, підрозділи 3.7, 4.1); д-р екон. наук, проф. С. М. Козьменко (підрозділ 1.2); д-р екон. наук, проф. О. В. Козьменко (підрозділ 2.3); д-р екон. наук, проф. І. О. Школьник (підрозділ 2.2); д-р екон. наук, проф. С. В. Лєонов (підрозділ 3.7); доктор філософії в галузі фінансів, доцент Л. Ковач (вступне слово, підрозділ 3.5); канд. екон. наук, доц. Т. Г. Савченко (підрозділ 3.5); канд. екон. наук, доц. Г. О. Пересадько (підрозділ 4.1); канд. екон. наук, доц. О. В. Абакуменко (підрозділ 3.6); канд. екон. наук, доц. І. М. Боярко (підрозділ 2.1); канд. екон. наук Я. М. Кривич (підрозділ 4.4); канд. екон. наук Л. Ю. Сисоєва (підрозділ 2.4); канд. екон. наук Д. Л. Циганюк (підрозділ 2.1); канд. екон. наук О. М. Діденко (підрозділ 3.4); канд. екон. наук А. О. Бойко (підрозділ 2.2); канд. екон. наук, доц. О. В. Кузьменко (підрозділ 2.3);

7

канд. екон. наук О. П. Заруцька (підрозділ 3.2); канд. екон. наук, доц. О. В. Луняков (підрозділ 3.6); канд. екон. наук О. М. Пожар (підрозділи 1.1-1.4); О. Б. Афанасьєва (підрозділ 3.7); О. В. Котляревський (підрозділ 4.2); О. О. Куришко (підрозділ 1.3); А. В. Буряк (підрозділ 3.3); С. Д. Богма (підрозділ 3.1); О. О. Котенко (підрозділ 3.4); Г. С. Ласу-

К. Ю. Тверітін (підрозділ 1.1), С. А. Штанько (підрозділ 1.1).

8

РОЗДІЛ 1 Управління процентним ризиком банку

1.1. Ідентифікація та фактори формування процентного ризику банку

Дотепер банківська система України була зорієнтована на фінансування довгострокових банківських активів короткостроковими ресурсами, що в сучасних умовах вимагає постійного рефінансування існуючих розривів за підвищеними ринковими процентними ставками, призводить до зниження прибутку банків та зростання процентного ризику. Зростання дефіциту фінансових ресурсів в економіці України на фоні світової фінансової кризи, висока мінливість вартості залучення та непередбачуваність вартості розміщення ресурсів обумовлюють високу складність управління процентним ризиком у вітчизняних банках.

У зв’язку з цим розробка дієвих і ефективних методів, моделей та інструментів управління процентним ризиком має особливу актуальність. Їх розвиток дозволить оперативно і кваліфіковано ідентифікувати і оцінювати ризики, запобігати їм, знижувати їх рівень, і на цій підставі створюватиумовидлязабезпеченнястійкостітаефективностіроботибанку.

Однак, незважаючи на суттєві наукові результати, отримані вченими, сутність та проблеми управління процентним ризиком залишаються малодослідженими: не виокремлено його місце в загальній системі банківських ризиків; відсутні комплексні розробки щодо його оцінювання, регулювання та моніторингу.

Неоднозначність щодо трактування категорії “ризик” впливає на визначення сутності такого поняття, як “процентний ризик”. Як видно з огляду визначень, наявних у роботах вітчизняних та зарубіжних авторів (табл. 1.1), сучасні трактування цього поняття відбивають весь спектр існуючих підходів до погляду на зміст категорії “економічний ризик” в цілому.

Таблиця 1.1 – Узагальнення визначень поняття “процентний ризик”

9

10