Р ис. 13. Сутність нормативного методу

Для обліку матеріальних витрат і відхилень фактичних витрат від нормативних застосовують методи сигнального документування, пар­тіонного розкрою та інвентарний. Для обліку затрат на оплату праці використовують методи обліку виробітку за кінцевою виробничою операцією, інвентарний, розрахунковий та метод обліку за кожною виробничою операцією. Можливі три варіанти обліку за нормативни­ми витратами, які ґрунтовно описані у підручнику Нападовської Л.В. [13].

Важливе місце в організації нормативного методу обліку займає документальне оформлення відхилень від норм і зміни норм.

Відхилення від норм оформляють, в основному, сигнальними доку­ментами, які відрізняються від звичайних іншим кольором або черво­ною лінією, з метою акцентувати увагу керівництва на їх наявності. На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві неза­лежно від їх причин, виписують повідомлення, в яких відображають попередню та нову норми, а також вказують точну дату впровадження нової норми.

Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, придбаних комп­лектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, ви­робітку, обслуговування й розцінок заповнюють відповідальні виконавці.

Зміни норм, як правило, впроваджують на початку місяця, але та­ких правил не завжди слід дотримуватися. На підприємствах маши­нобудування з масовим характером виробництва зміни норм впро­ваджують у разі необхідності.

За характером оформлення відхилення від норм поділяють на доку­ментально оформлені, розраховані та невраховані.

Документально оформлені виникають у разі зміни технології та організації виробництва, заміни одного матеріалу іншим та в деяких інших випадках, пов’язаних зі змінами в процесі діяльності.

На основі розрахунків визначають відхилення непрямих затрат, до яких належать загальновиробничі.

Невраховані відхилення можуть бути виявлені під час проведення інвентаризації незавершеного виробництва. Причини їх виникнення –недоліки в організації документального оформлення приймання та використання матеріальних цінностей. Підсумкові дані відхилень від норм за видами продукції вносять у відомість обліку затрат виробництва.

Відхилення фактичної собівартості від нормативної виявляється окремо й щомісячно списується на фінансовий результат. Якщо фак­тична собівартість готової продукції менша від нормативної, то відображають сторнуючий запис (на суму економії):

Д-т 901 «Собівартість реалізації».

К-т 29 «Випуск продукції (робіт, послуг)».

Якщо фактична собівартість більша від нормативної, тоді відобра­жається додатковий запис:

Д-т 901 «Собівартість реалізації».

К-т 29 «Випуск продукції (робіт, послуг)».

Аналітичний облік відхилень від норм здійснюють за місцями ви­никнення, видами продукції та причинами, які спричинили ці відхилення.

Ефективного контролю можна досягти лише шляхом порівняння фактичних затрат із нормативними за кожним центром відповідаль­ності, видом продукції та статтею.

Розрізняють позитивні/негативні відхилення. Позитивні відхилення виникають внаслідок порушень технології, організації та управління виробництвом. Це може бути використання неякісного інструменту, заміна матеріалів, а також перевитрати внаслідок вимушених зупинок обладнання.

Негативні відхилення пов’язані з економією різних видів мате­ріальних цінностей у результаті раціональнішого їх використання, впровадження прогресивних і безвідходних технологій без погір­шення якості продукції.

Наявність виявлених відхилень свідчить про необхідність регулю­вання виробничого процесу для відновлення нормального його про­ходження або для запобігання подібним випадкам. Прийняття рішень щодо регулювання виробничого процесу залежить від величини і причин відхилення та винуватців цих відхилень. Наявність виявлених відхилень, у свою чергу, впливає на форму та структуру звітів, які слід формувати за причинами і винуватцями відхилень, видами продукції та статтями затрат.

Нормативний метод забезпечує зворотні зв’язки між суб’єктом і об’єктом управління, чим досягається найбільш ефективний контроль.

Поділ витрат на норми та відхилення від норм забезпечує опера­тивне реагування на відхилення і дає змогу визначити фактичну собі­вартість як суму (різницю) нормативної собівартості та відповідної питомої ваги відхилень від норм за кожною статтею. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції дає змогу попередньо, не очікуючи відомостей про всі фактичні витрати, до кінця місяця визначати фактичну собівартість продукції, а також оперативно аналізувати причини відхилень та їх винуватців.

Отже, в системі обліку за нормативними затратами застосову­ються три показники: затрати в межах норм, відхилення внаслідок зміни норм та внаслідок технічних, технологічних і організаційних причин, які існували в процесі діяльності.

Ефективність нормативного методу визначається за таких умов:

• нормативи розроблено для умов ефективного виробництва;

• для визначення ефективності діяльності постійно проводиться порівняння фактичних затрат із нормативами;

• одержана на основі аналізу інформація про відхилення опера­тивно використовується для коригування виробничого процесу.

Калькулювання фактичної собівартості готової продукції важли­вий етап нормативного обліку затрат. Попередньо за кожним виробом або групою виробів складається відомість зведеного обліку затрат на виробництво за місяць. Для прикладу наведемо один із варіантів відомості, яка включає залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду (переносяться із аналогічної відомості за попередній період), затрати за звітний місяць (за поточними нормами і відхиленнями від норм), наявний брак і результати інвентаризації незавершеного виробництва, списання затрат на виробництво про­дукції (за поточним нормами, відхиленнями від норм, змінами норм і неврахованими відхиленнями), обчислення фактичної собівартості та залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду

Залишок незавершеного виробництва за нормами на початок пе­ріоду визначається як різниця залишку незавершеного виробництва на кінець місяця та зміни норм за місяць. Витрати за звітний період (за поточними нормами та відхиленнями від норм) заповнюють на основі відповідних відомостей витрат. Витрати на брак і незавершене вироб­ництво відображають за нормами на підставі результатів інвентари­зації або оперативного обліку. Нормативну собівартість готової про­дукції визначають на основі відповідних калькуляцій.

Залишок незавершеного виробництва на початок періоду + Затра­ти за місяць за нормою = Затрати на брак + Результати інвен­таризації незавершеного виробництва + Собівартість готової про­дукції за нормою + Залишок незавершеного виробництва на кінець місяця за нормою.

Можна використовувати два варіанти нормативного методу обліку витрат – калькулювання на основі повної та неповної собівартості залежно від поставленої мети.

Аналіз відхилень на основі неповної собівартості буде розглянуто нижче.

Враховуючи, що система обліку за нормативними витратами може базуватися на визначенні змінних затрат, у нормативній калькуляції необхідно передбачити групування затрат не лише на прямі та непрямі, а й на змінні та постійні.

У зарубіжній економічній літературі застосовують поняття «стандарт-кост». Дослівно термін означає «стандартні витрати».

Проведемо порівняння нормативного методу і системи стандарт-кост.

Виділимо спільні риси:

1. Мета – посилення контролю за формуванням витрат, виявлення сприятливих і несприятливих відхилень, вплив на негативні чинники діяльності.

2. Попередня розробка показників для досягнення норм чи стандартів.

3. Організація на окремих ділянках виробництва систематичного спостереження за відхиленнями

4. Методика відображення витрат – у порівнянні зі стандартними (нормативними).

5. Відкриття окремих рахунків для обліку відхилень (за статтями).

6. Обидва можуть застосовуватися при калькулюванні повної та неповної собівартості, при позамовному та попроцесному кальку­люванні.

7. Використання результатів системи контролю керівниками від­повідних рівнів для постановки виробничих завдань та термінів їх до­ведення до виконавців, коригування прийнятих управлінських рішень, оцінки діяльності центрів відповідальності. Стандарти, норми – це проектні витрати на одиницю продукції, а бюджетні витрати – на всю продукцію. Термін «Стандартні витрати» – відноситься до собі­вартості закінченої виробництвом продукції, «Бюджетні витрати» – до загальної суми витрат.

Таблиця 30