Термінологічний словник

Диференціальний аналіз – визначення і зіставлення диферен­ціальних витрат і доходів для прийняття рішень.

Диференціальні витрати – витрати, що складають різницю між альтернативними рішеннями.

Диференціальний дохід – дохід, який складає різницю між альтернативними рішеннями.

Диференціальний прибуток – різниця між диференціальним доходом та диференціальними витратами.

Життєвий цикл виробу – період часу від початку розробки продукту до моменту зникнення попиту на нього з боку покупців.

Зона можливих рішень – площа графіка лінійного програмування, окреслена лініями рівнянь наявних обмежень.

Лінійне програмування – математичний метод, що використо­вується для оптимізації виробничої діяльності шляхом розв’язання серії лінійних рівнянь наявних обмежень.

Маржинальний дохід на одиницю обмежувального чинника – маржинальний доход на одиницю продукції, що виражена у вимірі обмежувального чинника (машино-годинах, людино-годинах тощо).

Оптимальне використання обмежених ресурсів – рішення, ме­тою якого с складання виробничої програми, що забезпечить макси­мізацію прибутку в умовах наявних обмежень.

Оптимальна комбінація виробів – комбінація виробів, яка доз­воляє компанії досягти мети, вираженої рівнянням цільової функції.

Рівняння обмеження – алгебраїчний показ одного з обмежу­вальних чинників.

Рівняння цільової функції – алгебраїчний показ мети, якої нама­гається досягти менеджер у процесі лінійного програмування.

Рішення «виробляти чи купувати» – рішення, пов’язане з розгля­дом існуючої альтернативи – виробляти самостійно окремі компо­ненти продукції (комплектуючі вироби, деталі) чи купувати їх у зовнішніх постачальників.

Рішення щодо спеціального замовлення – рішення, пов’язане з розглядом отриманої пропозиції про разовий продаж продукції або послуг за ціною, нижчою, ніж звичайна ціна, або навіть нижчою, ніж собівартість.

Розширення або скорочення сегменту – рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на основі аналізу їхньої прибутковості.

Тіньова ціна – величина зниження маржинального доходу внаслі­док зменшення значення відповідного обмежувального чинника на одну одиницю.

Цільова функція – мета, якої намагається досягнути менеджер.

Цільове калькулювання – сучасна виробнича стратегія, за якою компанія спершу визначає ціну реалізації нового виробу, а потім проектує сам виріб, виробництво якого забезпечить рівень витрат, необхідний для досягнення певної мети.

Ціноутворення за принципом «витрати плюс» – метод ціноутво­рення, при якому ціна реалізації визначається на підставі собівартості продукції (товарів, послуг) шляхом додавання до неї певної частки прибутку (націнки).

Завдання для виконання практичної роботи

Завдання 40. Визначити, оформивши розрахунки у вигляді форми внутрішньої звітності, якому виробу доцільно надати перевагу, якщо виробництво функціонує під дією одного обмежувального чинника – обсягу реалізації. Розрахувати показники, яких не вистачає, обґрун­тувати відповідні висновки (табл. 49).

Таблиця 49

Вихідні дані

Показник	Види продукції
	а	в
1. Ціна за одиницю, грн	36	60
2. Змінні витрати на одиницю, грн	27	42
3. Маржинальний дохід на одиницю, грн	9	?
4. Коефіцієнт маржинального доходу, %	25	30
5. Витрати часу на виробництво одного виробу, год	1	3
6. Попит на вироби, тис. одиниць	10	6

Завдання 41. Обґрунтувати рішення про доцільність прийняття «спеціального» замовлення.

1. Визначити собівартість одного виробу «звичайну» та для «спе­ціального» замовлення.

2. Провести диференціальний аналіз, розрахувавши диференціаль­ні витрати і диференціальний прибуток.

3. Зробити висновки про фінансові наслідки прийняття додатко­вого замовлення.

Вихідна інформація

Бухгалтеру підприємства «Люкс» стало відомо, що у підприємства з’явився новий замовник, який може закупити 30 крісел для відпочин­ку за ціною 200 грн. Підприємство має вільні виробничі потужності. Зазвичай ціна реалізації таких крісел становить 260 грн.

Згрупувавши всі витрати, бухгалтер склав калькуляцію на виконан­ня цього спеціального замовлення (табл. 50).

Таблиця 50