Вихідна інформація

Показник	А, грн	А, %	Б, грн	Б,%
Дохід (виручка)	275 000	100	00	100
Змінні витрати	220 000	80	275 000	10
Маржинальний дохід	55 000	20	247 500	90
Постійні витрати	25 000	9	200 000	73
Прибуток	30 000	11	47 500	17
Фактор операційного важіля	1,83		5,21

Кмд, ЗМ, ОВ – важливі індикатори реагування прибутку на зміни обсягу продажу. Але вони не дають відповіді на питання: як зміниться прибуток у разів зміни витрат, ціни та (або) обсягу продажу. Такий комбінований вплив можна визначити трьома способами:

1 – підготовки порівняльного звіту про прибуток;

2 – диференціального аналізу;

3 – маржинального аналізу.

5. Припущення, покладені в основу аналізу взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток»

Ними є такі:

1. Фактором витрат і доходів є лише обсяг діяльності (продажу), всі інші фактори є постійними.

2. Аналіз можна застосовувати за умов моновиробництва або при постійному співвідношенні кількох продуктів у комбінації їх продажу.

3. Прибуток визначають на основі калькулювання неповної собі­вартості.

Якщо обсяги виробництва і реалізації не збігаються, то точка без­збитковості за умов використання повної собівартості залежатиме від трьох факторів:

• фактичного обсягу продажу;

• фактичного обсягу виробництва;

• обсягу виробництва, на підставі якого встановлено ставки розподілу постійних виробничих накладних витрат.

Для розрахунку точки беззбитковості (ТБ) за умов калькулювання повної собівартості використовують іншу формулу:

ТБ нат. = Загальні С + [Ставка розподілу С виробничих витрат (ТБ – обсяг виробництва)] / мд

Отже, є певні особливості визначення точки беззбитковості при калькулюванні повної собівартості.

Розглянемо наступний приклад (табл. 37).

Таблиця 37

Рух продукції підприємства «струм»

Показник	Січень	Лютий
Запаси на початок	–	1 500
Вироблено	4 500	4 875
Реалізовано	3 000	5 625
Запаси на кінець	1 500	750

Ціна на одиницю продукту становить 10 грн. Змінні виробничі витрати – 2 грн. Змінні адміністративні та збутові витрати – 0,8 грн. Постійні загальновиробничі витрати 9 600 грн. Постійні адміністра­тивні та збутові витрати – 8 400 грн. Бюджетний обсяг виробництва, який використовувався для визначення ставки розподілу накладних витрат становить 6 000 од.

Звідси, ставка = 9 600/6 000 = 1,6 грн на од.

У разі застосування:

– неповної собівартості точка беззбитковості дорівнює:

ТБ = 9 600 + 8 400/10 – 2 – 0,8 = 52 500 од.

• повної собівартості точка беззбитковості дорівнює:

ТБ = Х = 9 600 + 8 400 + [1,6 (Х – 4 875)] / 7,2 + 1 821 од.

Отже, у лютому діяльність підприємства буде беззбитковою, якщо воно продасть 1 821 од. при обсязі виробництва 4 875 од. і бюджет­ному, для ставки розподілу, обсягу у 6 000 од.

До чого може призвести зміна комбінації цих трьох чинників? Відповідь очевидна: наявність кількох точок беззбитковості при калькулюванні повної собівартості і беззбитковість може мати місце навіть тоді, коли обсяг продажу дорівнює нулю:

0 = 18 000 + 1,6(0 – Х)/7,2 Х = 11 250.

Отже, коли буде виготовлено 11 250 од. і нічого не продано, ґрун­туючись на калькулюванні повних витрат, діяльність доцільно визнати беззбитковою. Разом з тим, при калькулюванні неповної собівартості збиток дорівнює постійним накладним витратам (18 000 грн).

4. Сукупні витрати та дохід є лінійною функцією випуску (за умов релевантного діапазону та короткого проміжку часу).

5. Витрати можна точно розподілити на змінні та постійні (що залежить від надійності функції витрат).

Припущення обмежують поле застосування аналізу, але обережне застосування дозволяє отримувати необхідну інформацію для плану­вання, ціноутворення та прийняття рішень.