Аналіз доцільності прийняття спеціального замовлення (із застосуванням маржинального підходу)

№ п/п	Показники	Без спец­замовлення (4 100 од.)	Зі спец­замовленням (4 100 + 900)
1	Дохід	28 700	33 200
2	Змінні витрати:
	– прямі матеріали	8 200	1 000
	– пряма заробітна плата та інші прямі витрати	5 740	7 000
	– загальновиробничі витрати, змінні	3 280	4 000
	– витрати на пакування	820	1 000
	Разом	18 040	22 000
3	Маржинальний дохід	10 660	11 200
4	Загальні постійні витрати	5 200	5 200
5	Операційний прибуток	5 460	6 000

Отже, розуміючи сутність змінних і постійних витрат, ми спочатку визначили загальний маржинальний дохід як різницю між доходом і змінними витратами, щоб порівняти його в кожній із альтернатив, і встановили, що при прийнятті додаткового замовлення він збіль­шиться на 540 грн (11 200 – 10 660), що зумовило ідентичне приро­щення прибутку, оскільки постійні витрати будуть однаковими для обох альтернатив.

Ці розрахунки зайняли чимало часу, оскільки ми брали до уваги релевантну і нерелевантну інформацію. Є короткий спосіб обґрун­тування рішення такого типу. Спочатку знаходять маржинальний дохід, який принесе додаткове замовлення, а потім встановлюють величину припрощення прибутку за наступною формулою:

,

де Р – прибуток;

р – ціна;

– змінні витрати на одиницю;

q – кількість реалізованих одиниць.

Отже, пропозиція про прийняття замовлення фірми «Ніко» за ціною нижчою, ніж виробнича собівартість, має бути прийнята, оскільки має місце збільшення прибутку.

Внутрішня звітність при обґрунтуванні такого рішення може бути підготовлена у порівняльному форматі через маржинальний аналіз або у вигляді результатів прирістного аналізу з виділенням відхилень по кожній позиції.

Таким чином, при обґрунтуванні рішення про прийняття спеціаль­ного замовлення, як правило, релевантними є усі змінні витрати. Але не завжди. Наприклад, нерелевантними будуть транспортні витрати, пов’язані зі збутом продукції, якщо вони здійснюються за рахунок покупця. У довгостроковій перспективі всі витрати перетворю­вати­муться на змінні.

У підручнику [22, с. 357–358] наведено приклад у двох аспектах: коли є вільні потужності та коли їх немає. Висновки будуть іншими, ніж в нашій ситуації. Крім того, дано застереження щодо того, що прийняття рішення про додаткове замовлення за ціною меншою, ніж собівартість, призведе до деформації ринку в перспективі, що може погіршити позиції виробника на ринку.

У наступній ситуації визначається найнижча ціна для додаткового замовлення при наявності вільних потужностей і спрогнозованої суми річного прибутку.

Ситуація 5. Маржинальні витрати та маржинальний дохід: рішення про прийняття замовлення на виготовлення напівфабрикату. Якою повинна бути ціна?

Підприємство «Сигма» виробляє один вид продукції у трьох модифікаціях: модель для презентації, модель суперкласу і стандартна модель. Виробництво складається із двох стадій: перша – виготов­лення базового продукту (змінні витрати складають 6 грн), друга – кінцева обробка і пакування. Отже, ціна реалізації на них буде різною.

Постійні витрати на рік становить 100 000 грн. Розмір очікуваного (бажаного) за рік прибутку до сплати податку – 300 000 грн. Вироб­ничі потужності дозволяють виробляти 150 000 одиниць продукції.

«Сигма» одержала пропозицію від покупця на придбання 30 000 одиниць продукції, але не готової, а напівфабрикату (результат виробництва на першій стадії). Розрахуємо, якою повинна бути найнижча ціна для виконання цього замовлення (30 000 одиниць). Спробуємо прокоментувати інформацію щодо політики підприємства при зазначених обставинах.

Для наочності згрупуємо вихідні калькуляційні показники у графи 1–3 аналітичної таблиці 5, внесемо у гр. 4, 5 інформацію марке­толога підприємства, розрахуємо розмір маржинального доходу на одиницю і на весь очікуваний обсяг реалізації.

Таблиця 5