1. Мета класифікації витрат

Вона залежить від потреб управління. В першу чергу бухгалтеру важливо мати витрати для визначення собівартості виготовленої про­дукції (придбаного товару), щоб здійснювати оприбуткування від­повідних активів і закріпити матеріальну відповідальність за певними особами. В обліку буде здійснено запис: Д 26 К 23 на виробничу собівартість оприбуткованої готової продукції, оціненої за виробни­чою собівартістю. виробнича собівартість у свою чергу потрібна для визначення собівартості реалізованої продукції, щоб у подальшому визначити фінансовий результат шляхом зіставлення одержаного доходу (виручки) і понесених витрат) та здійснити відображення у відповідних рядках ф. 2 Звіту про фінансові результати. Це суто облі­кові завдання. Між тим для прийняття рішень при наявності альтер­натив потрібними є витрати, які дозволять, наприклад, вирішити пи­тання ціноутворення у нестандартних ситуаціях, розрахувати кри­тичний обсяг діяльності, вибрати для виробництва найбільш прибут­ковий продукт, витрати для бізнесу найоптимальнішого партнера. Для цілей управління витратами за центрами відповідальності та місцями їх виникнення витрат важливо знати витрати, на які існує можливість впливу. Отже Ви повинні виділити три основні цілі класифікації витрат.

2. «Різні витрати для різних цілей»

У дисципліні «Управлінський облік» Вам пропонується деталі­зована класифікація витрат, розроблена за принципом «Різні витрат для різних цілей». Зверніть увагу не лише на ознаки для групування, а і на мету використання кожної з груп витрат (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація витрат, конкретизована до мети дослідження

Ознака	Види витрат	Мета використання
1. Для оцінки запасів і визначення фінансового результату
1.1. За погли­нанням про­цесом діяль­ності	Вичерпані (поглинуті) та невичерпані (непоглинуті)	Для розмежування витрат, які вико­ристовуються в управлінському та податковому обліку
1.2. За функ­ціональною роллю	Витрати на про­дукцію та витрати періоду	Для оцінки запасів, випущеної з вироб­ництва продукції, визначення собівар­тості реалізованої продукції та визна­чення фінансового результату, застосу­вання методу «директ-кост»
1.3. За спо­собом вклю­чення до об’єкта витрат	Прямі та непрямі	Для проведення калькуляційних роз­рахунків
1.4. За еконо­мічною роллю	Основні та накладні	Для організації обліку в системі рахунків
1.5. За видами виробництв	Витрати основ­ного, допоміж­ного виробництва	Для організації аналітичного обліку та визначення фінансового результату
2. Для дослідження поведінки витрат і прийняття управлінських рішень
2.1. Залежно від управлін­ського рішення	Релевантні та нерелевантні	З метою врахування впливу управлін­ського рішення на величину витрат і доходів у майбутньому, скорочення часу на економічні розрахунки

Продовж. табл. 1

Ознака	Види витрат	Мета використання
2.2. За харак­тером пове­дінки витрат залежно від зміни обсягів діяльності	Змінні та постійні	З метою оптимізації процесу операційної діяльності та аналізу її беззбитковості (дослідження поведінки витрат в реле­вантному діапазоні, побудови їх моделі для прогнозування; розрахунку маржи­нального доходу для побудови Звіту про прибуток з виділенням внеску в покриття постійних витрат і отримання прибутку; обґрунтування управлінських рішень за величиною коефіцієнта маржинального доходу на обмежувальний чинник; роз­рахунку точки беззбитковості та запасу міцності)
2.3. По відно­шенню до оди­ниці продукції	Маржинальні та середні	Для обґрунтування рішення про опти­мальний розмір обсягів діяльності, визначення середніх показників
2.4. За необхід­ністю обміну на реальні активи	Дійсні та можливі	З метою вирішення поточних і дов­гострокових завдань, вибору оптималь­ного рішення із сукупності альтер­нативних рішень
2.5. За періо­дичністю виникнення	Обов’язкові та дискреційні	Для можливості припинення операцій, пов’язаних із виникненням витрат
2.6. За стадіями життєвого циклу виробу	Витрати на НДР, виробництво, реалізацію, ути­лізацію	Для оптимізації життєвого циклу виробу
2.7. Залежно від терміну прийняття рішення	Короткострокові та довгострокові	Для розробки напрямів діяльності
2.8. Залежно від того, чи враховують ці витрати для прийняття рішень	Безповоротні та уявні	З метою вирішення поточних і довго­строкових завдань
3. Для планування (прогнозування), здійснення контролю та регулювання
3.1. Залежно від можливості впливу на вит­рати керівни­ків центрів відповідаль­ності	Контрольовані та неконтрольовані	Оцінка діяльності центрів відпові­дальності

Продовж. табл. 1

Ознака	Види витрат	Мета використання
3.2. За відно­шенням до норм (стандартів)	Фактичні, нор­мативні (стан­дартні), прогнозні	З метою контролю за економічним використанням ресурсів, організації системи «стандарт-кост» чи застосування нормативного методу
3.3. За місцем виникнення витрат та цент­рами відпові­дальності	Витрати на ро­бочому місці, витрати брига­ди, структур­ного підрозділу	З метою здійснення контролю за відпо­відальними особами та за місцями виник­нення витрат
3.4. За потуж­ністю	Витрати номі­нальної потуж­ності та витрати нормальної по­тужності	Для контролю за ефективністю вико­ристання виробничих потужностей, управління величиною накладних витрат
3.5. За доціль­ністю витрачання	Продуктивні та непродуктивні	Для контролю за дотриманням технології та умов виробництва

Якщо ви зрозуміли запропоновану класифікацію, то можна розглянути деякі цифрові приклади.

Ситуація 1. Вичерпані та невичерпані витрати: витрати на продукцію та витрати періоду.

У процесі контролю за формуванням виробничої собівартості замовлення № 105 аналітик зацікавився правильністю списання на його виконання виробничих запасів. Із облікових даних відомо наступне. За досліджуваний період виконувалось три замовлення. Закуплено для їх виконання матеріалів на суму 56 000 грн. Залишки матеріалів на початок періоду (березень) становили 12 000 грн. За поточний місяць по синтетичному рахунку 23 «Виробництво» зроблено такі записи (в грн):

1.03.ХХ р. – Сальдо – 4 000;

30.03.ХХ р. – Списано матеріали, використані на виконання замовлень – 24 000;

30.03.ХХ р. – Нараховано зарплату основним робітникам за відрядною формою оплати – 16 000;

30.03.ХХ р. – Списані накладні витрати – 12 800;

30.03.ХХ р. – Оприбутковано випущену з виробництва готову про­дукцію і списано на рахунок «Готова продукція» виробничу собівар­тість, про що зроблено записи на 48 000 грн. Сальдо незавершеного виробництва на кінець періоду становить 8 800 грн. Адміністративні витрати становили 23 688 грн, витрати на збут – 34 670 грн. Відомо, що загальновиробничі витрати на підприємстві розподіляють за ставкою, яка дорівнює 80 % від суми витрат на оплату праці основним робітникам. На 30 число у виробництві знаходилось одне замовлення № 105. Прямі трудовитрати на нього склали 2 000 грн. Отже, яка сума витрат на матеріали була включена у собівартість замовлення № 105 станом на кінець місяця?

Аналітик не повинен брати до уваги несуттєву для конкретного завдання інформацію (залишки на складі, придбані запаси, які є не­вичерпаними витратами і до виробничої собівартості не включаються, адміністративні витрати та витрати на збут є витратами періоду і також не включаються до виробничої собівартості). Він користується алгоритмом для визначення виробничої собівартості (витрат на про­дукцію) і приходить до висновку про те, що собівартість виконаних замовлень визначена правильно: 4 000 + (24 000 + 16 000 + 12 800) – 8 800 = 48 000 (грн). Оскільки незавершене виробництво також було оцінено за виробничою собівартістю, то сума сальдо (8 800 грн) включає прямі матеріали, пряму заробітну плату та загальновиробничі витрати. Знаючи алгоритм визначення виробничої собівартості, можна легко знайти суму прямих матеріалів, списаних на замовлення № 105 (незавершене виробництво відноситься тільки до нього):

8 800 = х + 2 000 + 2 000 · 0,8;

.

Ситуація 2. Релевантні та нерелевантні витрати: «Купити де­таль Д у зовнішнього постачальника чи зробити її власними силами?».

Завод з виробництва товарів народного споживання виробляє складну деталь Д, яка є основною для виробництва продукції К. У рік заводу необхідно мати 22 000 тис. деталей Д.

Постачальник пропонує аналогічну деталь за ціною 45 грн. Необ­хідно визначити, що вигідніше: виробляти деталь Д чи закупити її у постачальника (розрахунки подані у табл. 2).

Таблиця 2