Р ис. 8. Класифікація систем обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції

Можливі варіанти вибору системи обліку витрат і калькулювання для двох підприємств, які виробляють однакову продукцію, але мають різні цілі та умови бізнесу, наведено у табл. 4.3.1 монографії Карпенко О.В. [11].

2. Облік прямих і непрямих витрат

Облік прямих витрат Вам необхідно повторити самостійно, оскіль­ки методика вивчалася у попередніх курсах («Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах», «Бухгалтерський облік», «Фінансовий облік»). Ви повинні пам’ятати, що використані матеріали та нара­хована заробітна плата можуть включатися до собівартості конкрет­ного об’єкта прямо (безпосередньо за первинними документами) чи непрямо (шляхом розподілу). Оскільки існує необхідність визначення повних витрат (якщо ціноутворення ґрунтується на витратах) та визначення собівартості запасів (ці витрати є складовою виробничої собівартості), то існує необхідність віднесення непрямих витрати до відповідних об’єктів.

У запропонованих з цієї дисципліни тестах є достатньо практичних завдань для набуття навичок розподілу непрямих витрат між окре­мими виробами чи замовленнями. Ви повинні цьому навчитися саме зараз, оскільки незнання заважатиме зрозуміти наступний матеріал.

Щоб вміти розподіляти непрямі витрати, головне чітко знати, які є саме такими, розрахувати ставку розподілу, попередньо визначившись із базою розподілу.

Ставка розподілу – це відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази їх розподілу. На практиці використовують або єдину ставку для всіх підрозділів, або цехові ставки.

Із зарубіжного досвіду відомо використання так званого дуалістич­ного підходу до розподілу: до постійної частини накладних витрат обирають одну базу розподілу, а для змінної – іншу. Це дозволяє зробити калькуляційні розрахунки щодо об’єкта більш точними.

Р ис. 9. Підходи до встановлення ставок розподілу накладних витрат

Для прискорення процесу визначення собівартості використову­вати планові ставки розподілу (заздалегідь встановлені ставки розподілу непрямих витрат – ЗВСРНВ).

Етапи її розрахунку:

1. розрахунок планової величини накладних витрат;

2. вибір бази розподілу накладних витрат;

3. розрахунок ставки як відношення не фактичних, а планових (очікуваних, бюджетних) величин накладних витрат до бази;

4. віднесення накладних витрат до об’єкта за плановою ставкою (заздалегідь встановленою).

Наприклад, якщо бюджетна (планова) сума накладних витрат цеху становить 450 000 грн, а прямої зарплати – 300 000 грн, то

ЗВСРНВ=(450 000 : 300 000) × 100 = 150 % прямої зарплати.

Отже, сума накладних витрат для віднесення на собівартість, якщо фактична пряма зарплата становить 1 000 грн розраховується так:

(1 000 × 150) : 100 = 1 500 грн.

Розподілена сума накладних витрат (РСНВ) і фактична не співпа­датимуть, тому виникатимуть певні відхилення.

Застосування заздалегідь встановленої ставки призводить до наяв­ності відхилення між сумою фактичних і розподілених витрат.

У цьому прикладі зверніть увагу на назви відкритих рахунків і послідовність відображення витрат.