Систематичний курс філософії

_____________________________________________________________________

Релігійні цінності як трансцендентні (позадосвідні, кінечні) включені в систе­му загальнолюдських цінностей. Вони певною мірою властиві всім народам, але не в усіх виявляються однаковим чином. Це залежить від рівня метафо­ричності та менталітету народу, його спрямованості до чогось абсолютного, трансцендентного, яке містить нез'ясований елемент і вимагає особливої по­ваги. Дані цінності обумовлені особливостями культурно-історичного розвитку певної країни, її релігійними традиціями, типом цивілізації.

Трансцендентні цінності мають глибокий езотеричний (таємний, при­хований) смисл, що, як правило, не вловлюється, оскільки його осягнення передбачає сходження до самих витоків фундаментальної традиції, яка збе­рігає свій духовний зміст. Тоді цінності постають не просто як зовнішні моральні правила, а як об'єкти прямого внутрішнього досвіду, тобто в їх основі врешті-решт знаходиться ідея Бога як добра, любові, краси, істини та всемогутності. Це масштаб, через який оцінюються справи людства. Спря­мованість людини до якоїсь іншої, вищої діяльності є важлива та незнищу-вана психологічна потреба, яка дає імпульс активності, розвитку творчості, без якої неможливі жодні великі звершення.

Прогрес культури повинен пом'якшити такі негативні прояви в релігії, як авторитарність, нетерпимість до іновірців і невіруючих, фанатизм і клери­калізм. Тим самим прогрес певною мірою знизить відчуження між конфесіями, хоча і не наблизить їх у віросповідному відношенні. Прогнозується також зростання «світськості» релігії, тобто більш інтенсивне звернення церков до повсякденних реальних соціальних проблем віруючих. Зокрема, створення так званої громадянської релігії, своєрідного культу демократії та патріотизму.

Відкристалізована впродовж тисячоліть структура та функції релігії зали­шаться, швидше за все, переважно незмінним. Ускладнення суспільних відносин і прогрес пізнання хоча і змінять помітно зміст давно сформова­них вірувань і форм культу, але так чи інакше зачеплять релігійний світо­гляд і богословські вчення, послабивши їхню архаїчність. Вірогідно, що богослов'я майбутнього стане значно інтенсивніше збагачуватися релі­гійною філософією, буде динамічніше відгукуватися на зміни в соціаль­ному житті, пізнанні.

______________________________________________________________________

Зміст колективного несвідомого становлять архетипи. К. Юнг характери­зує архетипи як підсумок величезного досвіду нескін­чен­­ної низки предків, «психічний залишок нескінченних переживань одного і того ж типу». На відміну від індивідуального несвідомого, архетипи мають не біологічну, а символічну природу. Разом із тим вони присутні в психіці кожної людини та можуть від­крива­тися свідомості уві сні, в медіумному трансі або в містичному одкровенні. Зміст архетипів закарбовується в народному епосі, міфах, казках та інших продуктах народної творчості. Релігія — один із найважливіших форм вияв­лення архетипів. Із змістовного боку, стверджує Юнг, релігія ґрунтується на матеріалі одкровень, у яких відображається першоначальний досвід людства — досвід його зв'язку із священним. Останнє виступає як незалежне від волі лю­дини зусилля, яке у видимій чи невидимій формі впливає на психіку людини,

460