Історія філософії

Закінчується ведична література Упанішадами (букв. «сидіти біля»). У них викладено нове тлумачення навколишнього світу і буття — брахман, що є універсальним принципом. З брахманом нерозривно пов'язана духовна сутність кожної людини — атман. Однією з основних частин Упанішад є концепція круговороту життя — сансара і пов'язаного з нею закону возда­яння — карма. У теорії круговороту людське життя показане як нескінченна низка перероджень. В Упанішадах філософія вже відокремлюється від міфо­логії та релігії і вступає у відкриту опозицію до ведичного ритуалізму. Най­вищий сенс мудрого життя вбачається в усвідомленні, досягненні брахмана як сутності, а також у відмові від прив'язаності до плинного матеріального світу, щоб одержати вічне блаженство і дійсне безсмертя в пізнанні своєї тотож­ності з брахманом, у злитті з ним (мокша). У філософії Давньої Індії головна увага зосереджена на проблемі постійного самовдосконалення людини, а не вдосконалення світу. Вона повністю орієнтована на містичне переживання одухотвореності буття та практично байдужої до об'єктивно-розсудкових ме­тодів осягнення реальності. Це демонструє майже кожна з філософських докт­рин, які виникають у давньоіндійському суспільстві.

У джайнізмі (термін походить від слова «джина» — переможець) релігійні закони поєднуються з філософськими поглядами, що проголошують дуалізм. Сутність людини, згідно з джайнізмом, складається з двох частин — матеріаль­ної (аджива) та духовної (джива). З'єднуючою ланкою між ними виступає карма.

_____________________________________________________________

Карма — тонка матерія, що утворює її тіло і з'єднує душу з грубою ма­терією, внаслідок виникає живий індивід. Крім того, карма постійно супро­воджує душу в нескінченній низці перероджень. Джайністи досконало розробили теорію карми і розрізняють вісім її видів. Вони діляться на добрі та злі. Добрі карми утримують душу в циклах перероджень. Злі карми нега­тивно впливають на основні властивості душі, які вона має у своїй нату­ральній формі. Коли людина повністю звільняється від злих і добрих карм, вона стає звільненою особистістю. На думку джайністів, тільки людина може вирішити, що таке добро і зло і до чого віднести все те, що зустрічається в житті. Людина за допомогою духовної сутності може керувати матеріаль­ною сутністю і контролювати її.

__________________________________________________________

На думку джайністів, аскетизм більшою чи меншою мірою є правильним життям. Вони вважають, що людина може звільнитися лише самостійно і їй ніхто не може в цьому допомогти. Звільнення людини від впливу карм мож­ливе тільки через здійснення добрих справ і суворий аскетизм. У цьому плані створюється етика трьох дорогоцінностей — триратна (три дорогоцінності), у якій йдеться про правильне пізнання, правильне знання, правильне життя, які обумовлені правильним розумінням віри.

Найбільш відомим і популярним є вчення буддизму — і філософії, і світо­вої релігії. Воно виникає в VI ст. до н. е. в Північній Індії, його засновник —

40