Історія філософії

який пропонує людству. Обґрунтовуючи ці уявлення як цінності, вона функціо­нує як ідеологія (обґрунтовуючи ідеали). Але разом із тим постійна спрямова­ність на вироблення нових категоріальних смислів, постановка і вирішення проблем, багато з яких на даному етапі соціального розвитку виправдані переважно внутрішнім теоретичним розвитком філософії, зближує її зі спо­собом наукового мислення.

Історичний розвиток філософії постійно вносить зміни в культуру, форму­ючи нові варіанти, нові потенційно можливі лінії її динаміки. Багато з ви­роблених філософією ідей транслюються в культурі як своєрідні активіза-тори, які за певних умов соціального розвитку одержують своє світоглядне обґрунтування.

1.9.Покликання і роль філософії

Філософія — це світ понять та ідей, проблем, питань, сумнівів, віру­вань. Вона є концептуальним виразом світоглядних проблем. Як методологія пізнання та соціальної дії, філософія окреслює магістральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно-практичного осягнення світу.

Філософія як форма певного відношення до дійсності допомагає перебороти духовну пустоту, стає важливим фактором в об'єднанні людства зі світом. У процесі філософствування духовно народжується людина, адже, вважає Гегель, вона народжується двічі: перший раз природно, другий — духовно. Становлення філософського знання — це завжди внутрішній духовний акт, який спалахує, опосередковуючи собою інші дії, в результаті чого з'являється нова, створена реальність. Продуктивне, творче мислення, найбільш притаманне філософії, повертає людину до її людської сутності, звільняє від буденності, визначає її місце у світовому устрої та обов'язки перед собою.

Філософствування означає пошук цілісної картини світу, перетворення його в Універсум, надання йому завершеності і створення з частини цілого. Філософія навчає мислити і пізнавати навколишній світ і себе самого, умінню бачити. Як форма певного відношення до дійсності вона допомагає долати духов­ну порожнечу, стає важливим фактором об'єднання людства зі світом природи.

Важливе значення має практично діяльна функція філософії, яка забезпечує їй активно-перетворювальну роль, наприклад, у постановці та визначенні цілей життєдіяльності. Змінити світ можна краще і правильніше за все шляхом ду­ховно-морального вдосконалення і самовдосконалення, вважав англійський мисли­тель Б. Рассел. Наука не займається питаннями добра або зла, вона не може пояснити цілей, яких ми прагнемо, або виправдати етичні принципи, яких дотри­муємося. Тільки філософія може, повинна і здатна це зробити.

32

Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення

Роль філософії М. Бердяєв визначав як прагнення не лише пізнати світ, але й змінити його, вдосконалити. «Інакше й бути, не може, якщо філософія є насамперед вченням про сенс людського існування, про людську долю. Філософія завжди претендувала бути не тільки любов'ю до мудрості, але й мудрістю. І відмова від мудрості є відмовою від філософи, заміною її наукою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пізнання цілісне, воно охоплює всі сторони людської сутності і людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалі­зації сенсу життя», — писав мислитель. Адже філософія не наука і навіть не наука про сутність, а є творчим усвідомленням, духом сенсу людського існування.

Призначення філософії обумовлене її змістом. Вона служить, поза всім, вирішенню таких проблем:

Звільненню людини від невігластва. Цим філософія є ідеалом для людини і держави. «Тільки вона, — писав Р. Декарт, — відрізняє нас від дикунів і варварів і кожний народ тим більше громадянський і освічений, чим краще в ньому філо­софствують, а тому для держави не має більшого блага, як мати істинних філософів».

Осягненню істини. Філософська істина «притягує» до себе, оскільки, як вважав Арістотель, містить щось природне і прекрасне, зачіпає природу речей, природу духу, самої людини, Бога.

Подоланню утилітарного підходу до життя. Філософія необхідна для істинно людського життя, в якому є місце для роботи духу і думки. «Філософія, — вважає французький мислитель Ж. Марітен, — змушує згадати про вищу користь тих речей, які стосуються не засобів, а мети. Адже люди живуть не лише хлібом, віта­мінами і технічними відкриттями. Вони живуть цінностями і реаліями, які під­носять над часом і гідні визнання самі собою».

Філософія вчить розуміти сутність буття, внаслідок чого людина отримує радість від життя. Г. Сковорода писав: «Філософія, чи любомудрість, скеровує все коло діл своїх на той кінець, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, як голові усього». У цьому мета будь-якої діяльності і, врешті-решт, філософії.

Філософія служить засобом виховання духовності, мислення. «Справжнє при­значення філософи, — говорив Сократ, — будити в людей духовні інтереси, допо­магати їх духовним шуканням і духовному піднесенню». З цим пов'язаний весь історичний розвиток філософії, під час якого втілювалася ідея — велич людини полягає в мисленні.

Перед суспільством завжди поставатимуть складні проблеми практичного і морального характеру, вирішення яких буде пов'язане з власними зусиллями людства, а не з турботою про нього певних суспільних структур. Гуманістична роль і призначення філософії в даному аспекті полягає в реалізації історично виявлених смислів. Це — гарантії основних прав людини як умова збереження цивілізаційних основ її буття; підтримка всіх можливих уявлень даного сус-

33