Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії

людства і групує в чотири категорії дев'ять культурно-історичних типів (що вже сягнули етапу цивілізації) і додає до них молодший культурно-історичний тип, який ще має сягнути цього рівня — слов'янський. Свій істотний внесок у підвалини нелінійного тлумачення історичного процесу зробили Шпенглер і Тойнбі, які розвинули цивілізаційну філософію історії. Однак, саму будову нелінійної цивілізаційної філософії історії дослідники продовжують зводити й донині. Отже, визначаючи відпрацьовану високу технологію традиційних, класичних методологій історичного дослідження, їхню продуктивність у відпо­відному інтервалі часу застосованості, сьогодні обмежуватися ними аж ніяк не можна. Релігійний підхід до філософського осмислення історії поступа­ється деколи класичному філософсько-історичному розумінню темпоральних змін суспільства в зрілості, відшліфованості пізнавальних засобів і досвіду їх методологічного використання. Проте він має свої істотні переваги.

За такого підходу історичний шлях людства постає не як однолінійний і неухильно поступовий рух єдиного суб'єкта — людського суспільства загалом, а як сукупність самобутніх історичних організмів, як багатолінійний, поліцент-ричний, різномірний процес надскладної конфігурації, розвиток якого аж ніяк не може зводитися до сукупності змін поступального характеру. У такому разі цивілізації виступають як своєрідні макроіндивіди історії, в кожному з яких фокусується, відтворюється, уособлюється відповідною мірою (і специфічним саме для нього чином) увесь всесвітньо-історичний процес, тобто як рівноцінні і водночас неповторні утворення загальноісторичного рівня, відмінності між якими спричиняють невичерпність, різноманітність і нескінченність людської історії. Відповідно докорінним чином переосмислюються, помітно конкретизу­ються, поглиблюючись і доповнюючись, існуючі трактування суспільного прог­ресу. За нелінійного розуміння історії прогрес вбачається не лише в невпинному та нескінченному просуванні в одному і тому не «оптимізуючому напрямку» — «від менш, досконалого — Зо досконалішого». Не меншою мірою — у саморозвитку, самовизна­ченні, самовдосконаленні та самоздійсненні кожною з цивілізацій своїх, лише їй влас­тивих здатностей, можливостей, здібностей. А завдяки цьому в одночасній актуалізації, відтворенні та відкритті для себе заново, збагаченні своїм, власти­вим для відповідної цивілізації, сутнісним досвідом загальнолюдських, архетип-них структур і цінностей, які в індивідуальному розвитку кожної з цивілізацій збагачуються новими смисловими відтінками.

5.3.3. Сучасний цивілізаційний розвиток

Цивілізацщний підхід розкриває сутність Історичного шляху людства. Існують цивілізації, які характеризуються насамперед рівнем розвитку тех­ніки. Загальновідомі дослідники (Д. Белл, Г. Кан, Р. Арон та ін.) визначають їх як «доіндустріальні», «індустріальні» та «постіндустріальні». Останні сьогодні

373