В

Вікно робочої книги Excel

ікно робочої книги Excel може містити максимальну кількість стовпців – 256, рядків – 65536. Заголовки стовпців позначаються буквами A,B,C,…Z, а потім використовуються двобуквені імена AA, AB,…AZ, BA, BB, і т.д. до імені, яке складається із чотирьох букв.

Робоча книга складається із аркушів, кожен із яких має своє ім’я. За умовчуванням використовуються імена аркушів Лист1, Лист2 тощо. Нова робоча книга містить три робочі аркуші, один із яких є активним або робочим. Якщо необхідно змінити кількість аркушів у новій книзі, то треба відкрити вкладку Общие вікна Параметры командою Сервис  Параметры та встановити кількість аркушів (Колличество листов в новой рабочей книге).

Робочий аркуш містить прямокутні комірки. Одна з комірок завжди є активною і виділяється рамкою комірки. Ця рамка у програмі Excel відіграє роль табличного курсору. Операції введення і редагування завжди відбуваються в активній комірці.

К

Види адрес комірок

ожна комірка має свою адресу, яку ще іноді називають посиланням. Адреса кожної комірки складається із букв, що позначають стовбець, в якому знаходиться комірка, і цифр, які визначають рядок, якому комірка належить. Наприклад, A1, E15, BA45. Адреси комірок використовуються під час запису в них формул. У програмі Excel існує два види адрес: абсолютна та відносна.

Абсолютна адреса – це така адреса, яка не змінюється при копіюванні та переміщенні даної комірки. Вона записується із використанням знака $ – наприклад, $A$6 або $AA$21. Якщо потрібно, щоб тільки змінювався рядок в адресі, то записується –$A6, а тільки стовпець, то – A$6.

Відносна адреса – це така адреса, яка змінюється при копіюванні та переміщенні даної комірки. Вона записується без використанням знака $ – наприклад, A6 або AA21.

Якщо необхідно задати адресу, яка знаходиться на іншому робочому аркуші, то перед нею вказується назва робочого аркуша із знаком оклику (!), наприклад, Лист1!B5. А якщо необхідно задати адресу, яка знаходиться в іншій робочій книзі, то перед нею вказується спочатку назва робочої книги в квадратних душках, а потім назва аркуша із знаком оклику (!), наприклад, [Книга1] Лист1!B5.

На дані, розташовані в сусідніх комірках, можна посилатися у формулах, як на єдине ціле. Таку групу комірок називають діапазоном. Найчастіше використовують прямокутні діапазони, що утворюються на перетині групи послідовних рядків і групи послідовних стовпців. Діапазон комірок позначають, вказуючи через двокрапку номери комірок, що розташовані у протилежних кутах прямокутника, наприклад, А1:В15.

Б

Виділення комірок та діапазонів

агато операцій у програмі Excel виконуються не тільки над окремими комірками, а і над діапазонами. Але, перш ніж виконувати будь-які дії, необхідно виділити комірку або діапазон. Виділений простір відрізняється від невиділених частин аркуша кольором та більшою шириною ліній рамки.

Якщо потрібно виділити прямокутний діапазон комірок, це можна зробити протягуванням по діагоналі покажчика миші від однієї кутової комірки до протилежної. Рамка поточної комірки при цьому розширюється, охоплюючи весь обраний діапазон.

Щоб виділити стовпець або рядок цілком, досить натиснути на заголовку стовпця (рядка). Протягуванням покажчика миші по заголовках можна виділити кілька стовпців або рядків, розміщених підряд.

При натисненні на кнопку виділення всіх комірок, яка розташована між стовпцем А та рядком 1, виділяються всі комірки робочого аркуша.