О

Забезпечення автоматичного запуску Графічний інтерфейс

пераційна система Windows ХР забезпечує свій автоматичний запуск. Програмне забезпечення, що міститься в мікросхемах постійного запам’ятовуючого пристрою ПК, можна умовно розглядати як аналог операційної системи Windows ХР. Її автоматичний запуск здійснюється апаратно. При подачі живлення процесор звертається до фіксованої фізичної адреси постійного запам’ятовуючого пристрою (його можна змінювати апаратно з використанням логічних мікросхем), із якого починається запис програми ініціалізації операційної системи Windows ХР.

Н

Функції Windows ХР

адання основних засобів обслуговування комп’ютера – одна з функцій операційної системи Windows ХР. Звичайно вона розв’язується включенням у базовий склад оболонки першочергових службових засобів для: перевірки дисків; управління віртуальною пам’яттю; кешування дисків; резервного копіювання даних.

Крім основних (базових) функцій операційна система Windows ХР може надавати різні додаткові функції. Конкретний вибір операційної системи визначається сукупністю наданих функцій і конкретних вимог до робочого місця.

Інші додаткові функції операційної системи Windows ХР є такі:

• підтримка функціонування локальної комп’ютерної мережі без спеціального програмного забезпечення;

• забезпечення доступу до основних служб мережі Інтернет засобами, інтегрованими до складу операційної системи;

• наявність засобів захисту даних від несанкціонованого доступу, перегляду та внесення змін;

• оформлення робочого середовища операційної системи, зокрема і мультимедійними засобами;

• забезпечення комфортної почергової роботи різних користувачів на одному ПК із збереженням персональних настроювань робочого середовища;

• роботу з ПК для осіб, що мають фізичні вади, позв’язані з органами зору та слуху.

Крім усього перерахованого вище, операційна система Windows ХР містить мінімальний набір прикладного програмного забезпечення, яке можна використовувати для виконання найпростіших практичних задач таких як:

• читання, редагування та друк текстових документів;

• створення й редагування найпростіших малюнків;

• виконання арифметичних і математичних розрахунків;

• ведення щоденників і службових блокнотів;

• створення, передача та прийом повідомлень електронної пошти;

• створення та редагування факсимільних повідомлень;

• відтворення та редагування звукозапису;

• відтворення відеозапису;

• розробка та відтворення електронних документів, що містять текст, графіку, звукозапис і відеозапис.

У

Робочий стіл операційної системи Windows хр

вімкніть комп’ютер і розгляньте екран після завантаження операційної системи Windows ХР – це Робочий стіл (Desktop) користувача (див. мал. 2.1). На ньому розміщені панелі та піктограми, що позначають різні об’єкти. Під об’єктами ми розуміємо невідкриті вікна прикладних програм (Word, Excel тощо), системні програми (Мій комп’ютер, Кошик), папки, ярлики, файли тощо.

Мал. 2.1. Робочий стіл користувача

Панель – це прямокутний рядок, на якому розташовані піктограми, що полегшують доступ до документів та програм. Найнеобхідніша для користувача з панелей робочого столу – панель задач, яка забезпечує швидкий доступ до об’єктів. Панель задач містить кнопку Пуск, за якою можуть бути розміщені піктограми програм, із якими часто працює користувач. Далі можуть знаходиться піктограми згорнутих активних вікон документів та програм, які дуже зручно відкривати за допомогою миші.

Крім того, на панелі задач розміщуються справа такі елементи:

• значок програми планувальник завдань;

• індикатор клавіатурного регістру (російський/англійський та ін.);

• регулятор гучності звуку;

• годинник-календар.

Крім панелі задач можна підключити ще декілька інших панелів. Програми, які встановлюються на комп’ютер, можуть розмістити свої панелі на робочому столі. Наприклад, програма Internet Explorer створює панель каналів (інформаційних ресурсів мережі Інтернет). При встановленні програми MS Office на робочий стіл копіюється відповідна панель.

При натисненні на кнопку Пуск з’являється розгорнуте головне меню (див. мал. 2.1).

Головне меню – один з основних системних елементів управління Windows XP. Доступ до нього завжди зручний, що незалежно від того, наскільки робочий стіл перевантажений вікнами робочих програм. За допомогою головного меню можна: запустити всі програми, встановлені під управлінням операційної оболонки чи зареєстровані в ній; відкрити останні документи, із якими працював користувач; одержати доступ до всіх засобів настроювання операційної оболонки, а також доступ до пошукової та довідкової систем Windows XP.

Структуру Головного меню настроює користувач. Воно може мати вкладену структуру. Один із її варіантів описаний нижче.

Меню першого рівня подано для наладки системи. Воно розділене на три зони горизонтальними лініями.

Перша зона слугує для вимикання комп’ютера. Оскільки вимикати комп’ютер відразу не можна, то спочатку потрібно відкрити головне меню, а потім курсором миші натиснути на команду Выключить компьютер або натиснути на комбінацію клавіш <Alt>+ <F4>  <ENTER>, процес вимикання комп’ютера можна значно прискорити.

Друга зона головного меню дуже важлива і тому потрібно знати точне призначення кожної команди:

• Программы – досить велика система вкладених меню, якщо встановлено на ПК багато додатків. За правилами оболонки Windows. Меню Программы – це набір команд запуску всіх програм, із якими може працювати користувач;

• Документы – список недавно створених документів. Він ведеться автоматично і дозволяє відкрити документ за допомогою відповідної програми. Якщо ви працюєте з невеликою кількістю документів, цей список дуже зручний. Якщо ви створюєте багато нових документів, то список буде постійно оновлюватися. У будь-якому випадку це чудовий спосіб згадати, з якими документами ви працювали вчора;

• Настройка – підменю, де знаходяться папки Панель управления і Принтеры для конфігурування операційної оболонки та апаратних засобів і команди для відкриття всіх необхідних службових вікон;

• Найти – команда запуску програми пошуку об’єктів;

• Справка и поддержка – вбудований довідник Windows;

• Выполнить – вікно для запуску програми за допомогою командного рядка.

Третя зона головного меню створюється деякими програмами під час їхньої інсталяції на комп’ютері. Звичайно, піктограма кожної програми присутня в меню Программы, але деякі програми додають команду запуску і до меню Пуск. Це робиться тому, що в меню низького рівня шукати потрібну програму довго, а ярлики на робочому столі, як правило, бувають закриті вікнами. Тоді програму простіше запустити, натиснувши кнопку Пуск і вибравши команду з меню першого рівня.

У меню Программы є ще підменю (меню більш низького рівня). Наприклад – в Стандартные зібрані всі стандартні додатки оболонки Windows; у Автозапуск – усі програми, які знаходяться в цьому меню, запускаються автоматично відразу після завантаження операційної оболонки

Сучасні додатки складаються з великої кількості компонентів, багато з яких є самостійними програмами. Тому для такого додатка потрібно не один рядок меню, а трохи більше. У цьому випадку при інсталяції програми в меню Программы створюється нове підменю, яке відноситься тільки до даного додатка, і в ньому розміщаються всі необхідні команди запуску. Деякі компанії, що роблять програмне забезпечення, створюють процедуру установки своїх продуктів таким способом, що на початку меню Программы створюється „фірмове” підменю, а в ньому – підміню для додатків. Тому рядок, що відноситься до визначеної програми, необхідно шукати за назвою програми або фірми.

На робочому столі можна побачити піктограми у вигляді ярликів і значків.

Ярлик – це невеликий за обсягом файл, в якому міститься шлях до певного об’єкту. Він відтворюється на робочому столі у вигляді піктограми – маленького малюнка зі стрілкою і містить дані про місце знаходження програми або документа на диску, дискеті, у мережі Інтернет, на іншому комп’ютері. Подвійне натиснення курсором миші на ярлику дозволяє швидко відкрити необхідний об’єкт. Для програми „відкрити” означає, що вона буде запущена. Для документа відкриття означає запуск програми, яка відкриває цей документ. Видалення ярлика приводить до вилучення покажчика, але не об’єкта, а копіювання ярлика приводить до копіювання покажчика, але не об’єкта.

Ярлик є лише покажчиком, він займає мало місця, і його розмноження дозволяє забезпечити зручний доступ до зв’язаного з ним об’єкта з різних місць операційної оболонки. При цьому витрати робочого простору на диску незначні, і немає проблем із синхронізацією даних. З якої би папки не відкривався документ натисненням мишею на його ярлику, редагуванню піддається завжди тільки один зв’язаний з ним об’єкт.

Значок є графічним представленням об’єкта. Те, що ми робимо зі значком, насправді робимо з об’єктом. Наприклад, вилучення значка приводить до вилучення об’єкта, копіювання значка приводить до копіювання об’єкта і т.д.

Для користувача прийоми роботи з ярликами нічим не відрізняється від прийомів роботи зі значками. Точно так само можна запускати програми подвійним натисненням миші на їх ярликах, так само можна і відкривати документи. Але ярлики дозволяють заощаджувати місце на диску.

Якщо об’єкт (наприклад, текстовий документ) має великий розмір, то його багаторазове копіювання в різні вікна папок привело б фактично до появи нових об’єктів (копій). При цьому багаторазово збільшилася б витрата робочого простору на диску, а в користувача з’явилися б складні проблеми з синхронізації вмісту цих копій (при редагуванні однієї копії її зміни без спеціальних мір ніяк не відіб’ються на вмісті інших копій).

Робочий стіл операційної системи Windows ХР – це індивідуально настроєне робоче місце користувача. На ньому розташовуються піктограми, до яких користувач хотів би мати доступ відразу після початку роботи. На робочому столі можуть бути присутні такі піктограми:

• Мой компьютер – виклик вікна загальної кореневої папки всіх дискових ресурсів комп’ютера;

• Мои документы – піктограма особистої папки, яка призначена для зберігання документів користувача;

• Корзина – тимчасове місце зберігання вилучених даних.

Центральним поняттям у Windows є вікно. Воно відображає зміст об’єкта. Суть віконного інтерфейсу користувача в тому, що кожна програма відображається на екрані в окремій прямокутному просторі, який називається вікном. Вигляд, розмір та розташування цього вікна можуть настроюватися користувачем.

Існує три типи вікон оболонки Windows – програмне вікно, вікно документа та діалогове вікно. У програмному вікні (див. мал. 2.2) завжди присутні такі основні елементи: рядок із назвою об’єкта та кнопками управління вікном; рядок меню; робоче поле вікна.