Т

Технологія Translation Memory

ехнологія Translation Memory (ТМ) – база даних, де зберігаються виконані переклади, іноді її називають ще „пам’ять перекладів” – стала одним з нових інструментів перекладача. Translation Memory часто плутають з машинним перекладом (Maсhine Translation). Використання технології ТМ підвищує швидкість перекладу за рахунок зменшення обсягу механічної роботи. Проте ТМ не виконає переклад за перекладача, але значно полегшує його роботу. Принцип роботи технології ТМ досить простий – у процесі перекладу пари „початковий текст – кінцевий (перекладений) текст” накопичуються в базі (або базах) даних і потім використовуються для перекладу нових документів.

Для полегшення обробки даних і порівняння різних документів система Translation Memory розбиває текст на окремі частини, які називаються сегментами.

При перекладі нового тексту система порівнює всі сегменти тексту з вже наявними в базі. Якщо системі вдається знайти повністю або частково співпадаючий сегмент, то його переклад відображається з вказівкою збігу у відсотках. Слова і фрази, які відрізняються від збереженого тексту, підсвічуються. Це свого роду „підказки”, що в деякій мірі полегшують працю перекладача і скорочують час, необхідний для редагування перекладу. Як правило, задається поріг збігів на рівні не нижче 75%. При меншому відсотку збігу дуже зростають витрати на редагування тексту, і цей сегмент швидше перевести уручну. Виходить, що при роботі з ТМ перекладачеві залишається перекласти тільки нові сегменти та відредагувати частково співпадаючі сегменти.

Кожна зміна або новий переклад зберігаються в ТМ, і немає необхідності перекладати одне і те ж двічі. Подібно до старанного учня, Translation Memory запам’ятовує терміни і пропозиції, на основі яких і будується так звана „пам’ять перекладів”. ТМ – це база даних (або бази даних, якщо переклад виконується з різних тематик), що постійно росте, яка „пам’ятає” всі виконані переклади, і може стати „мовною пам’яттю”. База даних пам’яті перекладів поповнюється і росте з перекладом кожного нового документа, тому час, що витрачається на наступний подібний переклад, зменшується, а відповідно зменшуються і фінансові витрати. Дана технологія допомагає помітно скоротити витрати засобів і часу на переклад технічної документації за рахунок використання фрагментів тексту, що повторюються.

Оцінюючи актуальність автоматизації перекладу, Дж.Слокум пише, що фахівця, який бажає бути в кypci подій у своїй науковій, технічній галузі, цілком задовольняє недорога система МП, яка здійснює швидкий, хоча й недосконалий переклад великих обсягів. У найгіршому випадку, тобто при одержанні від машини перекладу недостатньо високої якості, фахівець міг би, тим не менше, вирішити, чи потрібний йому точніший інтелектуальний переклад. Що ж стосується перекладу на іноземні мови, то Дж.Слокум вважає, що вигідніше користуватися системами машинного перекладу, які допускають інтелектуальне постредагування, ніж робити повністю „ручний” переклад.

2. Історія машинного перекладу

І

Використання еом для перекладу

сторія машинного перекладу нараховує майже п’ятдесят років розвитку. Біля джерел машинного перекладу стояв радянський технік-винахідник П.П.Смирнов-Троянський, який у 1939 році повідомив про те, що розробив спосіб машинного перекладу з однієї мови на іншу. Слід зазначити, що в той час його винахід був сприйнятий мовознавцями з глибоким скептицизмом, він вважався нездійсненним і непотрібним. Врешті дослідна модель перекладної машини зі словниковим табулятором у 1000 слів так і не була побудована.

Важливим етапом для розвитку МП було створення і широке використання електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), призначення яких полягає в опрацюванні даних за визначеними правилами, чи як говорять за визначеними „алгоритмами”.

У 1946 році, у дискусії про застосування ЕОМ, Уоррен Уівер висловив думку про можливість машинного аналізу мови і машинного перекладу, а через три роки був опублікований його видатний меморандум „Переклад”, що зацікавив широкі кола вчених. Ще через три роки, навесні 1952 року, у Массачусетському технологічному інституті була скликана перша конференція з теоретичних проблем машинного перекладу, у вересні цього ж року 40 лінгвістів взяли участь в обговоренні питань МП на Сьомому Міжнародному конгресі лінгвістів. У 1954 р. був проведений перший публічний експеримент МП (так званий „експеримент Достерта”). У березні 1954 р. почав виходити у світ спеціальний журнал „Машинний переклад” (Mechanical Translation), що випускається Массачусетським технологічним інститутом. На території колишнього Радянського Союзу перші переклади були здійснені в 1955-1956 рр. В інституті точної механіки та обчислювальної техніки був проведений переклад англійського науково-технічного тексту на російську мову.

У 1956 р. у Москві було створене Об’єднання з МП, яке почало випускати своє видання „Бюлетень об’єднання з проблем машинного перекладу”, пізніше перейменоване в „Машинний переклад і прикладну лінгвістику”. Це видання зіграло велику роль в об’єднанні всіх зусиль у цій галузі. Літом 1958 р. у Москві була проведена 1-а Всесоюзна конференція з МП, у якій взяли участь науковці Києва, Єревана, Тбілісі та інших міст.

У середині минулого сторіччя Уорреном Вівером вперше була висловлена думка про переклад текстів за допомогою машин, процес цей він порівнював з процесом криптографічної дешифровки текстів, який вже на той час почав механізуватися. За більш ніж п’ятдесят років було багато зроблено в цій галузі, витрачені великі гроші, але остаточно проблему перекладу ще не вирішено.

За свідоцтвом біографів, видатний математик 19-го сторіччя, Чарльз Беббідж намагався переконати британський уряд в необхідності фінансування його дослідження з розробки „обчислювальної машини”. Крім іншого він обіцяв, що ця машина зможе колись перекладати розмовну мову. Але хоча сьогодні він і вважається автором багатьох ідей, які покладені в основі роботи комп’ютера, але він так і не зміг ні побудувати свою машину, ні виконати обіцянки з приводу машинного перекладу.