МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Київський національний лінгвістичний університет

Самостійна робота з «Загального мовознавства»

Виконала Студентка 2 курсу Факультету сходознавства Групи Пперс 16-13 Набокова Анастасія Сергіївна

Київ — 2014

Тема: Знаковість і одиниці мови. Мова і несловесні засоби спілкування. Тест 1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
б	а	в	б	г	а	б	а	б	а

Тема:Роль мови у процесі пізнання. Гіпотеза лінгвальної відносності Сепіра-Уорфа

Тест 2

1	2	3	4	5	6	7
в	г	а	а	б	а	б

Тема: Основні й проміжні рівні мови. Різні погляди мовознавців на будову мови

Тест 3

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
б	в	г	б	а	в	б	в	а	в

Тема: Суспільна зумовленість мовних явищ. Мова як символ соціальної солідарності. Мова, нація, держава. Мова і культура. Соціолінгвістика. Інтерлінгвістика. Мова як історична категорія. Темпи мовних змін.

Тест 4

1	2	3	4	5	6	7	8	9
б	в	б	в	а	в	г	в	б

Тема : Вихідні прийоми аналізу мовного матеріалу. Метод лінгвістичної географії. Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи. Застосування математичних методів у мовознавстві

Тест 5

1	2	3	4	5	6	7	8
б	г	а	б	в	г	б	в

Б. Завдання 1. Конспект першоджерела

1. Фердінан де Соссюр. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко. – К.: Основи, 1998. – 324 с.

• «Лінгвістичний знак поєднує не річ і назву, але поняття та акустичний образ. Цей останній є не матеріальним звучанням, чисто фізичною річчю, а психічним відбитком цього звучання, уявленням, яке ми отримуємо про нього від наших органів чуттів…. …Психічний характер акустичних образів добре видно при спостереженні за нашою власною мовною діяльністю. Отже, лінгвістичний знак є двосторонньою психічною сутністю. »

[Соссюр 1998, c. 87-88].»

• «Визначений таким чином лінгвістичний знак має дві першорядні властивості. Перший принцип – довільність знака. Зв`язок між позначеним і позначенням довільний; оскільки під знаком ми розуміємо ціле, що виникає в наслідок поєднання (асоціації), певного позначення (сигніфіканта) з певним позначенням (сигніфікатом), можна висловитися простіше: лінгвістичний знак довільний.»

[Соссюр 1998, c. 89].

• «Другий принцип – лінійний характер позначення . слухове за своєю природою, позначення розгортається лише у часі, запозичивши від нього характерні особливості : 1) воно наділене тривалістю; 2) його тривалість має лише один вимір – це лінія.»

[Соссюр 1998, c. 92].

2. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

• «За Гумбольдтом, вивчення нової мови рівнозначне набуттю нового погляду на попе­реднє світосприйняття….. Оскільки, за Гумбольдтом, мова — це орган, який утворює думку, то сприйняття й діяль­ність людини залежать від мови, зумовлюються мо­вою.»

[Кочерган М.П. ст.191]

• «Б. Уорф твердить, що мова «не просто передаваль­ний інструмент для озвучених ідей, а скоріше сама тво­рець ідей, програма і керівництво для інтелектуальної праці»

[Кочерган М.П. ст.191]

Семчинський С. В. Загальне мовознавство : [підручник] / Станіслав Володимирович Семчинський. – К. : Вища шк., 1988. – 322 с.

• «Б.Л.Уорф вважає, «що основа мовної системи будь-якої мови(граматика) – це не просто знаряддя для відтворення думок. Навпаки, граматика сама формує думку, є програмою і керівництвом розумової діяльності індивіда, засобом аналізу їх вражень та їх синтезу.. Ми розчленовуємо природу в напрямку, підказаному нашою рідною мовою. Ми виділяємо в світі явищ ті чи інші категорії й типи зовсім не тому, що вони самоочевидні; навпаки світ виступає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який повинен бути організований нашою свідомістю, а це означає в основному – мовною системою, яка зберігається в нашій свідомості.»

[Семчінівський С.В. ст.111]

3. Семчинський С. В. Загальне мовознавство : [підручник] / Станіслав Володимирович Семчинський. – К. : Вища шк., 1988. – 322 с.

• «В розгляді термінів не досягнуто певної згоди. Одні вважають, що мова є: 1) певною сукупністю елементів; 2) певною сукупністю відношень між елементами і 3) цілісним ансамблем елементів і відношень, у зв`язку з чим можливі: 1) елементний 2) структурний та 3) системний підходи до мови..»

[Семчинський ст..143]

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

• «Основні рівні мови — фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний — не існують ізо­льовано один від одного. Вони взаємодіють, унаслідок чого на їх стику виникають проміжні рівні — морфоно­логічний, словотвірний і фразеологічний.»

[Кочерган М.П. ст.279]

• «Морфонологічний рівень — проміжний між фоно­логічним і морфологічним. Особливістю проміжних рівнів є те, що мовна одиниця одного рівня функціонує в іншому рівні. У цьому разі фонологічна одиниця (фо­нема) виконує допоміжну морфологічну функцію у складі морфеми, тобто йдеться про морфологічне вико­ристання фонологічних засобів мови.»

• «Словотвірний рівень міститься між морфологічним і лексико-семантичним основними рівнями. Суть між-рівневих зв'язків тут полягає в тому, що основна оди­ниця морфологічного рівня — морфема — використо­вується для творення одиниць лексико-семантичного рівня — слів (лексем). Однак не можна не помітити зв'язку між словотвором і синтаксисом. Цей зв'язок виявляється в тому, що утворення складних слів, як правило, зводиться до згортання словосполучення в єдине слово (косий кут —> косокутник «предмет, що має косі кути», другий курс -» другокурсник «студент, який навчається на другому курсі», плаває морем —> мореплавець «той, хто плаває морем»; див. ще: нафто­база, листоноша, п'ятиповерховий), і в тому, що май­же весь словотвір пов'язаний за своєю мотивацією з реченням (Він учиться в школі —> школяр, Він носить листи —> листоноша, Він шиє взуття —> швець). Дех­то навіть схильний уважати, що весь словотвір є час­тиною вчення про структуру речення.»

[Кочерган П.М. ст..283]

• Фразеологія як проміжний рівень мови зна­ходиться на стику лексико-семантичного і синтаксич­ного рівнів. Особливість проміжних рівнів у тому, що вони не мають власної одиниці. їхні одиниці виника­ють на одному рівні, а функціонують як одиниці іншо­го рівня. Фразеологізми виникають у синтаксисі, а функціонують на рівних правах зі словом у лексико-семантичній системі; це своєрідні лексеми-многочлени [Семчинський 1996: 193].

4. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

• Мовна норма — сукупність найбільш стійких, традиційних елемен­тів системи мови, історично відібраних і закріплених суспільною мовною практикою; сукупність колективних реалізацій мовної сис­теми, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку й усвідомлених ним як правильні, зразкові.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.302]

Мовна норма характеризується трьома властивостями: вибірковістю, стійкістю (усталеністю) і обов'язковістю. Вибірковість виявляється в тому, що кожна мовна норма по-своєму реалізує можливості мови. Стійкість (синоніми: усталеність, традиційність) — це збереження мовних традицій («так у Шевченка», «так говорять усі»), обмеження хитань і варіантів, по­силання на авторитетні джерела вживання. [ М. П. Кочерган, 2006, ст.303]

Обов'язковість полягає в тому, що все визнане сус­пільством вважається правильним і його повинні до­тримуватися мовці.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.304]

• Соціальна солідарність — поняття, яке служить для позначення соціальної згуртованості.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.305]

• Культура — сукупність досягнень суспільства в га­лузі освіти, науки, мистецтва та в інших сферах духов­ного життя. Мова і культура взаємопов'язані.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.322]

• Соціолінгвістика — наука, яка вивчає проблеми, пов'язані із со­ціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті сус­пільства.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.327]

• Інтерлінгвістика — особлива лінгвістична дисципліна, яка вивчає міжнародні мови як засіб комунікації в багатомовному світі.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.331]

5. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

• Індукція (від лат. іпбисііо «наведення, збудження») — прийом дос­лідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ; узагальнення резуль­татів окремих конкретних спостережень.

• Дедукція (лат. бебисііо, від бебисо «відводжу, виводжу»)— форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних. На основі загального правила логічним шляхом з одних положень як істинних виводиться нове істинне положення.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.359]

• Метод лінгвістичної географії (ареальний) — сукупність прийомів, які полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.366]

• Методи соціолінгвістики — синтез лінгвістичних і соціологічних процедур.

• Серед них виділяють методи польового досліджен­ня (методика збирання матеріалу) і методи соціолінг­вістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка інфор­мації). До польових належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення докумен­тальних джерел (матеріалів перепису населення, ста­тист чних та інших довідників).

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.390]

• Суть психолінгвістичного методу полягає в тому, що з його допомогою передбачається обробка й аналіз тих мовних фактів, які можна одержати від інформан­тів у результаті спеціально організованих експеримен­тів.

• [ М. П. Кочерган, 2006, ст.392]

• Розрізняють кількісні й статистичні математині методи. Кіль­кісні методи зводяться до простого підрахунку час­тоти вживання мовних одиниць. Статистичні ме­тоди передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мов­ленні, для виміру зв'язків між мовними елементами, для встановлення тенденцій у розвитку та функціону­ванні мови та для встановлення залежності між якіс­ними й кількісними характеристиками мови.Математичні методи мають самостійну цінність у дослідженні мови і, крім того, можуть входити як складова частина в інші методи.

[ М. П. Кочерган, 2006, ст.396]