скільки, стільки, скількись, казна- скільки, хтозна-скільки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-не- будь, ніскільки.

У реченні займенники виконують різні синтаксичні функції. Вони мо­жуть виступати тими самими члена­ми речення, що й іменник, прикмет­ник, числівник:

• підметом:

Рано ми вмієм любить, пізно — любов шанувати (М. Луків). Так ніхто не кохав (В. Сосюра). Вміє розставатись той, хто вмів лю­бить (М. Рильський );

• присудком:

Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя (В. Симоненко). Ах, очі, ті очі... Кохана, чом серце твоє не таке? (П. Тичина);

• означенням:

Десь на дні мого серця заплела див­ну казку любов (П. Тичина). Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка );

• додатком:

Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (В. Сосю­ра). Мене любов ненависті навчи­ла (Леся Українка);

• обставиною:

Моя любове! Я перед тобою! Бери мене в свої блаженні сни! (Л. Костенко ).

§81. Розряди займенників за значенням

За лексичним значенням і морфо­логічними ознаками займенники поділяються на дев’ять розрядів:

• особові:

я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони;

• зворотний: себе;

• присвійні:

мій, твій, свій, наш, ваш, їхній;

• вказівні:

цей (сей, оцей), той (отой ), такий, стільки;

• означальні:

весь, всякий, кожен (кожний), ін­ший, жодний (жоден ), сам, самий;

• питальні:

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

• питально-відносні: хто, що, який, котрий

(використовуються для зв’язку складних речень);

• неозначені: (питально-відносні + частки будь-, -небудь-, казна-, -хтозна, де-, аби-, -сь):

абихто, абищо, абиякий, дехто, де­що, деякий, дечий, декотрий, хтось щось, якийсь, чийсь, котрийсь скількись, будь-хто, будь-що, будь який, будь-чий, хто-небудь, Щ° небудь, який-небудь, чий-небудь скільки-небудь, казна-хто, казна' що, казна-який, казна-скільки;

Гоаматика: морфологія, синтаксис

піше у своїй праці на вивченні актив­них фразеологізмів, уживаних у різ­них стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на фразео­логічні вислови, поширені в усному мовленні».

Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню (так звертались до народу царі, королі, імператори), мові художньої літера­тури (часто з відтінком іронії).

Займенник ви може вживатися при зверненні до однієї особи (ти) як засіб вираження ввічливості й поша­ни. Тоді його пишемо з великої літери.

З листа Панаса Мирного до Марії Заньковецької (1903 р.):

«Городяни запрошують Вас взяти участь у виставі «Наталка Пол­тавка» під час святкування пос­танови пам’ятника нашому слав­ному письменникові Котляревсько­му... Ми певні, що Ваша завжди при­хильна до слави рідного краю душа не обділить нас своєю ласкою, а Ва­ше чуле серце не обмине теплою прихильністю до нашого благання і жаги поряд з такими талановити­ми виставниками «Наталки Пол­тавки», як Кропивницький, Сакса- ганський, Садовський і Затирке- вичка, і Вас, наша яскрава Зоре».

УВАГА!

При займеннику Ви в такому значенні складений іменний присудок може стояти як у формі мно­жини, так і у формі однини:

223