оживляють — оживляючи;

призначають — призначаючи;

везуть — везучи;

кажуть — кажучи;

садять — садячи;

косять — косячи;

бачать — бачачи;

біжать — біжачи;

Щастя — не знати спокою, в далі йдучи невідомі.

О. Підсуха.

Той сіє збіжжя зимове і яре,

Той сіє зорі, сходячи на хмари.

Д. Павличко. Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса -ши (якщо основа закінчується на приголосний) і -вши (якщо основа закінчується на голосний): зробити — зробивши; написати — написавши; почекати — почекавши; принести — принісши; привезти — привізши; обпекти — обпікши.

Запрягши сонце до теліги, Назустріч виїду весні.

Б.-І. Антонич. Навшпиньки підійшов вечір, засві­тив зорі, послав на травах тума­ни і, на уста поклавши палець, ліг (П. Тичина ).

Дієприслівники доконаного і недо­спаного виду можуть утворюватися ^ВіД Дієслів з постфіксом -ся (сь):

замилуватися — замилувавшись; хвилюватися — хвилюючись; задуматися — задумавшись; усміхатися — усміхаючись.

В туман загорнувшись, далекі

тополі

В душі вигравають мінорную гаму.

П. Тичина. Сплітаючись гіллям,

Стоять дуби зелені, свіжолисті, Од квітів ллються пахощі

струмисті.

М. Рильський.

Правопис дієприслівників

1. У дієприслівниках недоконаного виду в суфіксі завжди пишемо и ( учи, -ючи, -ачи, -ячи), на відміну від дієприкметників, які мають закінчення називного відмінка множини —і:

відповідаючи на питання, скиг­лить літаючи, тікав ревучи; сяючі обличчя, літаючі моделі, ревучі мотори, палаючі промені.

2. Частку не з дієприслівниками зав­жди пишемо окремо, крім тих, що без не не вживаються (як і дієслова): нехтуючи, ненавидячи, нездужаючи, неволячи;

у дієслівному префіксі недо-, який указує на неповноту дії: недобачаючи, недочуваючи, недоїдаючи;

А зорі падають і гаснуть,

Не долетівши до землі.

275

Невже і я отак завчасно

Впаду, погасну, промину.

До душ людських не докричавшись,

їх не розкривши таїну?

Б. Мозолевський.

У тих випадках, коли дієприслів­ники втрачають здатність керувати залежними словами, вони перехо­дять у прислівники. Таке явище називають адвербіалізацією.

Порівняймо:

Читати книжку, лежачи на дивані.

Читати книжку лежачи.

У першому реченні лежачи — дієприслівник, тому що при ньому є залежне слово на дивані. У другому реченні лежачи — прислівник, бо при ньому немає залежних слів.

Найчастіше адвербіалізуються діє­прислівники теперішнього часу недо- конаного виду: Він плакав стоячи.

Співають ідучи дівчата.

Раділи встаючи люди.

Прислівники дієприслівникового походження, як правило, стоять після означуваного дієслова-присудка і на письмі не відокремлюються комами.

Пр ислівник

§111. Прислівник як частина мови

Прислівник — це повнозначна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, предмета або іншої

ознаки й відповідає на питання як? де? коли? куди? звідки? скільки? в якій мірі?:

Наліво підеш — там достаток

буде,

Направо — спокій,

Прямо — боротьба.

П. Скунць. Епоха повсякчас Жде подвигу від тебе,

І кожному із нас Звершить багато треба.

О. Підсуха.

Я жив би двічі і помер би двічі, Якби було нам два життя дано, Щоб людству чесно глянути у вічі, Незганьбленим зберігши знамено.

М. Бажан.

Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де.

Л. Костенко. Називаючи ознаку дії (або стану), прислівник залежить від дієслова та його форм:

говорити виразно, бігти швидко, їхати верхи, житиму по-новому, сплю міцно, посаджений торік, по­вернувшись учора.

Називаючи ознаку іншої ознаки, прислівник залежить від прикметни­ка або іншого прислівника:

надзвичайно вимогливий, дуже добрий, удвічі ширший, зовсім юний, ледве помітно, трохи до­рожче, надто весело.

Називаючи ознаку предмета, прислів ник залежить у реченні від іменника-

276