чае, що його непокоїть думка про моторошно прикрий розрив між освітою й вихованням, знаннями й вихованістю. Слова Менделєєва про те, що знання без виховання — це меч у руках божевільного, він на­писав би великими літерами і повісив би в кожній школі на най- виднішому місці.

5. Іноді речення з прямою мовою при заміні непрямою стає простим: «Спасибі тобі за красиву леген­ду», — сказав я дівчині (т.Масен- ко). — я подякував дівчині за кра­сиву легенду.

Примітка. Бувають випадки, коли пря­му мову недоцільно замінювати непрямою, бо при цьому спотворюється смисл сказано­го. Наприклад:

У полі могила з вітром говорила: «Повій, вітре буйнесенький, щоб я не чорніла... Щоб по мені трава рос­ла та ще й зеленіла» (Нар. те.).

ПОРІВНЯЙТЕ!

Різні способи передачі прямої мови непрямою: «Геній — це один процент натхнення і дев'яносто дев’ять процентів поту», — на­полегливо наголошував учений Томас Едісон.

~~ На думку вченого Томаса Едісона, геній — Че один процент натхнення і дев’яносто дев'ять процентів поту. — Учений Томас Едісон наполегливо наголошував, що геній — Че один процент натхнення і дев’яносто девять процентів поту. — «Геній — це один ^пРоцент натхнення і дев’яносто дев’ять про­центів поти» (Т. Едісон).

Невласне пряма мова Невласне пряма мова — це т. зв. внутрішнє мовлення, яке передає ав­тор думками свого літературного ге­роя. Невласне пряма мова, або вільна непряма мова, розділовими знаками (лапками) не виділяється. Наприклад: Махно цікавий слухати такі історії. Не густо зустрінеш у житті таких Яворницьких! За­тятий, видно, дід! Воскрешає сла­ву минулих віків, задля неї живе, всьому світові поклав розповісти про лицарів козацької республіки. Цілі томи про ту козаччину пона­писував, всі перекази про запорозь­ких чаклунів-характерників по­збирав, і сам став як характер­ник. Нічого, кажуть, не боїться... І самою поставою, кремезністю, ву­сами — живий запорожець!

І на Махна в сумовитім роздумі дививсь [Яворницький]. Ти люди- на-легенда, чому ж діла твої чорні? Чому жадоба руйнацтва така ду­жа, така могутня в тобі? Чи світ іде до того? До того, що на сцену виступають тільки двоє — Руй- нач і Будівник... Але знати б тобі: зайнятий руйнуванням неминуче деградує... (О. Гончар).

§156. Діалог

Діалог (від грецького йіа^ов — мовлення двох) — розмова, яка відбу­вається між двома особами.

437

Монолог (від грецьких monos — один та logos — слово, мовлення) мов­лення однієї особи, звернене до широ­кої аудиторії слухачів, глядачів, чи­тачів для цілеспрямованого впливу на них.

Полілог (від грецьких polys — чис­ленний та logos — мовлення) — мов­лення групи людей (більше двох).

Репліка — кожне висловлювання учасника розмови.

Наприклад:

• Поглянь, Наточко, які гарні вчительки... Он та, в яскравій блузці. Бачиш?

• Та, що з намистом?

• Ага. А сережки які в неї чудові — очей не відвести... А та он, по­глянь, — мов артистка.

• Ота така біла?

• Ага.

• Що губи червоні-червоні?

• Ага... А та он схожа на Аллу Пу- гачову. Бачиш?

• Така з розпущеним волоссям?

• Ага.

• Що зверху над очима намальо­вано, як у моєї ляльки?

• Ага... І та он, і та... Це, донечко, вчительки, які будуть вести перші класи. До якої вчительки ти хотіла б? Га?

• Он до тієї, що усміхається... ( 3. Кучерява ).

У кожній репліці-відповіді опус­кається все те, що відомо з поперед­

ньої репліки чи мовленнєвої ситу­ації. Тому в діалозі вживається дуже багато неповних речень, слів-речень, у яких повідомляється те нове, неві­доме, що є інформаційним ядром вис­ловлювання.

Діалог широко використовується в художній літературі та деяких публі­цистичних творах як зображальний засіб. У писемній формі репліки діа­логу можуть супроводжуватися сло­вами автора.

Розділові знаки при діалозі

Кожна репліка починається з ново­го рядка, перед нею ставлять тире (лапки не вживаються).

Усі інші розділові знаки ставлять, як при прямій мові:

• Ти мене любиш? — питає.

• Люблю.

• Віддай мені радість свою.

Я віддав.

• І тепер мене любиш?

• Люблю.

• Віддай мені силу свою.

Віддав.

• І ще мене любиш?

• Люблю.

• Віддай мені мужність свою.

Віддав.

В. Свідзинський.

Діалог може бути і в лапках. ТоД¹ кожна репліка записується одна одною в рядок, а між репліками ^сТ0 виться тире: