І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться...

... А тюрм! А люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фіна На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

З те. Т. Шевченка.

Запозичення зі слов’янських мов Словниковий склад української мови постійно поповнюється за раху­нок лексики споріднених слов’ян­ських мов.

З російської мови або через її посе­редництво ввійшла велика кількість слів і сталих словосполучень — еле­ментів суспільно-політичної, вироб­ничої, наукової та іншої лексики: бомба, генералітет, капітан, пісто­лет, гавань, завод, декабрист, автотра­са, електропоїзд, кібернетика тощо.

Українська лексика поповнюється також за рахунок калькування, тобто шляхом точного, поморфемного перекладу багатьох російських слів: виборець (рос. избиратель), теле­бачення ('рос. телевидение), напів­провідник ("рос. полупроводник).

Є в українській мові й білоруські слова: дьоготь, бадьоро, жлукто.

Із західнослов’янських мов до на­шої лексики потрапило найбільше польських слів:

Урядник, пан, брама, башта, жу­пан, скарб, байка, рекрут, гусар,

каштан, барвінок, повидло, кра­ков’як, мазурка, гітара, ґрунт, делікатний, ґречний.

З чеської прийшли такі запозичен­ня: влада, власний, вагатися, табір, гасло, ганьба, бавовна тощо.

Запозичення з неслов’янських мов

Такі засвоєння простежуються здавна. Це передусім грецизми, лати- нізми, тюркізми, германізми.

Серед грецизмів:

• чимало релігійних термінів (ангел, єпископ, патріарх, ікона, лампа­да, монастир, монах, паламар, ла­дан, панахида );

• терміни науки й мистецтва (грама­тика, історія, філософія, педаго­гіка, бібліотека, театр, драма, по­ема, хор, епос, сцена);

• політико-економічна термінологія (ідемократ, електрика);

• власні імена: Андрій, Василь, Олександр, Георгій, Катерина, Оксана.

Грецизми розпізнаються:

• за звуками а, е, ф на початку слова (автобіографія, еврика, фаза );

• за поєднанням приголосних кс, пс, мп, мв (синтаксис, психологія);

• за кореневими морфемами авто (грец. «сам»), аеро (грец. «повіт­ря»), агро (грец. «поле»), гео (грец. «земля»), біо (грец. «життя»), гідро (грец. «вода»), філ (грец. «друг,

135

прихильник»): автоперегони, ав­тограф, автобіографія, аерозні мання, агропромисловий, геологія, біосфера, гідроспоруда, слов’яно­філ, бібліофіл;

• за суфіксами -іст, -ад-, -изм, -ит (анархіст, декада, історизм, гастрит ).

Слова латинського походження — це здебільшого політичні терміни (клас, диктатура,республіка, соці­алізм, конституція), наукові (індук­ція, меридіан, прогресія, реакція, пре­фікс), юридичні (адвокат, нотаріус, юрист, прокуратура), медичні (ангі­на, фурункул, ампутація), педагогічні (інститут, абітурієнт, лекція, фа­культет, екзамен, студент), мис­тецькі (гумор, цирк, фабула), власні імена (Віктор, Павло, Валентина, Валерій, Сергій, Юлія, Петро) та ін.

Слова з тюркських мов (тюркіз­ми) — переважно з мови половців, печенігів, турків, татар — засвоюва­лися ще в часи Київської Русі. У лек­сику української мови вони активно входили й у ХІУ-ХУІІ ст. До тюркіз­мів належать:

• назви груп населення (аксакал, бай, хан, отаман, чумак, козак, гайдамака);

• продуктів харчування (кавун, гар­буз, баклажан, кизил, ізюм, халва, шашлик, кумис);

• одягу, посуду (халат, чалма, таз, казан, чарка);

• економічні та адміністративні назви (орда, базар, бакалія, шалаш, сарай)'

• назви, пов’язані з тваринництвом (баран, бугай, чабан, табун, ота­ра) та ін.

Тюркізми розрізняються за повто­ренням голосних у словах (чадра, чалма, сундук, чубук, барабан, ар­кан), за кінцевим -лик, -ча (балик, алича, парча).

Лексичні запозичення з німецької мови:

• назви осіб за професією (майстер, штукатур);

• назви знарядь, засобів праці, реме­сел (верстат, цех, котел, кнопка);

• назви предметів побуту (бутер­брод, фартух, мундштук);

• терміни торгівлі (вексель, касир);

• адміністративні назви (штат, штраф, поштамт);

• військові назви (штаб, фланг, єфрейтор, патронташ, юнкер);

• медичні назви (фельдшер, бинт, шприц);

• мистецькі (арфа, флейта, гаст­ролі) тощо.

Лексичні запозичення з французь­кої мови — це здебільшого назви суспі* льно-політичних понять, одягу, при* міщень, речей побуту, парфумерії: парламент, політика, комюніке, дебати, бюрократ, парад, режим, кабінет, салон, бригантина, арсе­нал, паж, реформа, прем’єр, кафе>

136

буфет, абажур, торшер, пудра, ва­зелін, одеколон, жакет, пальто, костюм, гардероб.

Трапляються французькі слова у військовій, технічній і мистецькій термінології: атака, батарея, кавалерія, гарні­зон, фронт, жанр, романс, суфлер, афіша.

Лексичні запозичення з англій­ської мови — це, головним чином, слова із спортивної лексики (ринг, баскетбол, матч, аут, теніс, футбол, хокей, рекорд, боксер, спортсмен, чемпіон, старт, фініш), назви пред­метів одягу, їжі, питва (светер, піжа­ма, макінтош, пудинг, ром, біф­штекс), суспільно-політичні, техніч­ні та мореплавські терміни (мітинг, клуб, лідер, трамвай, тролейбус, комбайн, блюмінг, комп’ютер, радар, ескалатор, катер, яхта, мічман, шхуна, баржа, бриг).

З голландської мови переважно за­позичені терміни мореплавства: боцман, гавань, лоцман, матрос, баркас, каюта, фарватер, рейд, верф, вимпел, дамба, флот.

З італійської: музичні терміни (арія, дует, акорд, піаніно, соло, пар­титура, опера, акомпонемент, гіта­ра, концерт) та деякі слова з інших галузей (брутто, аварія, бензин, пас- ^та, вермішель).

Окремі слова походять з іспанської (ананас, армада, карамель, сигара).

румунської (бринза), угорської (гу­ляш, гусар, чардаш), португальської (кобра, каста), ісландської (гейзер), норвезької (акула), фінської (камба­ла, пельмені, морж, норка), арабської (алгебра, атлас, гарем, мечеть, на­шатир), іранської (булат, гиря, ка­раван, шакал), китайської (чай) мов.

Ступінь запозичення іншомовних слів неоднаковий. Одні, дуже давні, цілком засвоїлися нашою мовою і не сприймаються як іншомовні (вишня, мак, огірок, м’ята, левада, кавун, миска). Іншомовне походження ін­ших відчутне (блюмінг, кільватер, інтуїція, кредит, експорт).

Інтернаціонал ізми

Велика кількість слів іншомовного походження стала іятернаціоналіз- мами. Це міжнародні міжнаціональ­ні слова, які вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і разом з тим зберігають подібність звучання й тотожність значення. їх ще нази­вають європеїзмами. Як пра­вило, не мають відповідників у мові, що їх запозичила. Уживані переваж­но на позначення понять у галузі нау­ки, культури, політики, мистецтва: економіка, філософія, конференція, університет, школа, автомобіль, героїзм, скульптор, опера, лірика, імпорт, фінанси, кредит тощо. Уходячи в українську мову, лек­сика іншомовного походження за-

137