Подовження приголосних звуків

Подовженими можуть бути лише м’які приголосні [<?'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л’], [я'] та пом’якшені шиплячі [ж’], [V], [ш’], якщо вони стоять у по­зиції між голосними. Подовжений звук у вимові на письмі позначається двома однаковими літерами.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА У давньоруській мові після названих приголос­них уживався слабкий зредукований переднього ряду ^ьчи і (и)), а в наступному складі початко­вим виступав приголосний [/]: знаньє (знанні, ночию (ночью). Після занепаду зредукованого утворилися нові групи «м'який приголосний + [у]», у яких відбулася повна регресивна асиміля­ція за способом творення.

Ш - [«•]- [ти] — [/77/], [ч’и] — [</;]: стать га — [стат ]а] -* [ стат ’:а].

Подовження приголосних відбу­вається:

1. В іменниках середнього роду (II від­міна) на -я:

світання, знаряддя, колосся, галуз­зя, багаття, зілля, узбережжя, об­личчя, затишшя, але:

безсмертя, милосердя, перехрестя (приголосний стоїть не між голосними).

2. В іменниках чоловічого і жіночого роду на -я (і відміна):

суддя, Ілля, стаття, рілля (сло­весна формула: «Суддя Ілля роз­глянув статтю про ріллю» ). Примітка. Подовження приголосних зберігається:

і в усіх відмінкових формах цих імен­ників, крім родового відмінка множини з нульовим закінченням:

бажань, змагань, суцвіть, сторіч, знарядь, але:

відкриттів, почуттів, суддів (наявне за­кінчення -ів) та статей (закінчення -ей);

• у похідних від них словах: гіллястий, насіннєвий, життєрадісний, суддівство, Ілліч.

3. В орудному відмінку однини імен­ників жіночого роду без закінчень (III відміна):

розповіддю, блакиттю, тінню, віссю, міццю, медаллю, памороззю, подорожжю, розкішшю, величчю, але:

вдячністю, щедрістю, жовчю, нех­ворощю (щ = ш + ч).

4. У поодиноких прислівниках: зрання, спросоння, навмання, по­підтинню, попідвіконню, востан­нє (словесна формула: «Я встав зрання, спросоння і навмання вос­таннє пройшовся попідтинню і попідвіконню»).

5. В особових формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллєшся, ллються, а також у по­хідних від них: виллємо, переллю.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ!

• Возз'єднання. У слові відбулося одночасно подвоєння (префікс + префікс) і подовження приголосних (іменник середнього роду на -я,

2. відміна). Окрім того, небуквена орфогра­ма — апостроф.

85

• Чому по-різному пишуться слова За­поріжжю і Поволжя?

Обидва іменники середнього роду на -я, належать до II відміни, але у слові Запоріжжя приголосний ж стоїть між двома голосними, а в слові По­волжя — у позиції «приголосний + голосний».

• Гілля і теля. Хоч обидва іменники серед­нього роду на -я, але другий належить до

4. відміни, де подовження не відбувається.

• Горобиний і горобинний. Присвійний прик­метник горобиний (чий?) утворився від імен­ника горобець за допомогою суфікса -ин-, тому подвоєння приголосних немає. Від­носний прикметник горобинний (який?) утво­рився від іменника горобина (дерево) за допомогою суфікса -н- Отже, тут відбулося подвоєння приголосних на стику морфем: горобин+н+ий.

• Проаналізуйте й такі пари слів: журавлиний і журавлинний, у павутинні (від павутиння) та у павутині (від павутина), у житі (жито) і у житті (життя).

Несказане лишилось несказснним (Л Костенко). Несказане — це дієприкметник, що перейшов в іменник (субстантивація), тому пишемо -«-, а несказанний — прикметник з наголошеним суфіксом -анн-, що вказує на збільшену міру оз­наки (частина складеного іменного присудка).

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження

Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, підпоряд­коване фонетичному та морфоло­гічному принципам української ор­фографії, частково пов’язується з традицією написання й поділом імен­ників на власні та загальні назви.

Подвоєння в загальних назвах У загальних назвах іншомовного походження букви, що позначають приголосні звуки, не подвоюються: програма, тераса, траса, маса, шо­се, алея, дисидент, коледж, ралі, спагеті, хокей, хобі (порівняйте з правописом у російській мові). Зверніть особливу увагу на слова, які раніше мали подвоєння:

бароко, лібрето, бравісимо, інтер­мецо, піанісимо, фортисимо, ста­като, фін( и ).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ВИНЯТКИ! аннали — (у стародавніх єгиптян, китай­ців) — літописи; білль — у Великобританії, СІІІА та дея­ких інших країнах — законо­проект, що виноситься на роз­гляд законодавчих органів, а також назви деяких консти­туційних актів;

але:

біль — іменник чоловічого роду (від боліти)]

бонна — вихователька малих дітей у дворянських сім’ях (переваж­но з іноземців); брутто — вага товару разом з упакуванням; булла — папська грамота, послання; ванна — посудина, кімната; вілла — розкішна дача за містом чи бу- динок-особняк; дурра — тропічна хлібна й кормова рос­лина, вид сорго; мадонна — у католиків — Богородиця (Божа Матір з немовлям). Пере­важно так кажуть про жінку, якій поклоняються або яку кохають;

86