2. У середньому або чоловічому роді вживають­ся іменники:

забудько, незнайко, хлопчисько, ледащо, гро­мило, здоровило.

3. То в жіночому, то в чоловічому роді бувають іменники купіль, харч, фальш.

4. Іменник біль у чоловічому і жіночому роді розрізняється за значенням:

біль (чол. рід) — зубний біль, з болем у серці; біль (жін. рід) — опредмечена ознака: білість. Діброва смутная вже листячко ронила, Додолу у журбі клонилася чолом,

Зима, скрадаючись, повіяла крилом І снігом — біллю білою — Ті покрила.

Олена Пчілка.

ПОРІВНЯЙТЕ!

Рід іменників у споріднених слов’янських мовах: в українській у російській

широкий степ широкая степь

далека путь далёкий путь

гострий біль острая боль

висока тополя высокий тополь

гіркий полин горькая полынь

Барабанний дріб барабанная дробь холодний Сибір холодная Сибирь старий рукопис старая рукопись найвищий ступінь самая высокая степень

Як визначити рід незмінюваних іменників?

У словах іншомовного походження:

• назви осіб — за віднесеністю до статі: маестро, аташе, денді, мосьє, пор­тьє, кюре, джентльмен, Гейне, Зо­ля, Дюма — чоловічий рід (він); леді, мадам, міс, фрау, Беатріче, Зегерс, Ожешко — жіночого роду (вона).

• назви істот (тварин, птахів) — ч₀. ловічого роду (можливе розрізнен­ня за статтю):

кенгуру, шимпанзе, поні, какаду,

колібрі, фламінго,

але:

роздратована шимпанзе, маленька колібрі, муха цеце (жін. рід);

• назви неістот — середнього роду: кіно, журі, таксі, метро, шосе, ра­гу, пюре, фойє, інтерв’ю, резюме, але:

до іменників чоловічого роду нале­жать слова сироко, торнадо (назви вітрів); до іменників жіночого роду

• авеню (вулиця), кольрабі (капус­та), салямі (ковбаса); комі, гінді, бенгалі (назви мов).

• у власних географічних назвах — за родовою назвою (місто, село, озеро, річка, острів, країна):

Капрі (острів — чол. р.), Тбілісі (місто — сер. р.), Перу (країна — жін. р.), Калахарі (пустеля — жін. р-)> Онтаріо (озеро — сер. р.), Онтаріо (штат — чол. р.), Онтаріо (річка -т жін. р.), Міссісіпі (річка " жін. р.).

В абревіатурах (ініціальних, бук- вених) рід визначається за основним словом:

відомий ХТЗ (завод — чол. Р*)» Київська ГЕС (електростанція жін. р.), міське ПТУ (училище сер. р.).

178

іГІШГіТі

рід змінюваних складноскороче- _них слів визначається граматично (за типом відмінювання);

КрАЗ — КрАЗа — КрАЗові —КрАЗ

• КрАЗом — на КрАЗі; ТУМ — ТУМу — ТУМові — ТУМ — ТУ- Мом — у ТУ Мі.

Так само чоловічого роду іменники ДЕК, МОП, ВАК (хоч головне слово словосполучення вища атестаційна комісія — жіночого роду).

У невідмінюваних звукових аб­ревіатурах рід також установлюється за стрижневим словом: облвно повідомив (відділ — чол. р.), Голосїївський райвно м. Києва.

§56. Число іменників

Більшість іменників має два числа

• однину і множину. Це назви предметів, які піддаються лічбі й здатні поєднуватися з кількісними числівниками: сім років, три століття, п’ять га­зет, два озера, троє кошенят, кілька поезій, дев’ятеро учнів. Іменники, що мають форми одни­ни і множини, передають кількісне протиставлення «один» — «багато»: дорога — дороги: вечір — вечори; традиція — традиції; край — краї. Для вираження категорії числа іменники мають систему закінчень, Що попарно протиставляються в кож- ^н°Му відмінку:

країна — країни, країни — країн, країні — країнам, країну — країни, країною — країнами, у країні — у країнах.

Іменники, у яких не виявляються ознаки обчислюваності, мають лише однину або лише множину.

Іменники, що мають тільки однину

• Збірні:

людство, рідня, учительство, рек­торат, пір’я, листя, насіння.

• Речовинні:

вугілля, молоко, цукор, кисень, сме­тана, пиво, залізо, свинець.

• Слова з абстрактним значенням: щастя, мудрість, істина, правда, співпраця, патріотизм, слава.

• Власні назви:

Україна, Київ, Дніпро, Хрещатик, Богдан, «Літературна Україна». Ці іменники характеризує те, що вони можуть мати форму множини з погляду граматичного, але в мовній практиці немає потреби їх уявляти в певній кількості. З відповідною сти­лістичною метою їх інколи викорис­товують письменники й журналісти (часто зі зміною лексичного значення): Є два мистецтва, що можуть по­ставити людину на найвищий ща­бель пошани: одне — мистецтво полководця, друге — мистецтво виразного оратора (Цицерон ).

Коло мого двору дві тополі. Коло мого двору дві журби (Нар. те.).

179