Прикметник

§69. Прикметник як частина мови

Прикметник — це повнозначна змінна частина мови, яка виражає оз­наку або властивість предмета й відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Світе мій, гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніокний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий!

В. Симоненко. Моя країно — зоряна, біблійна й

пишна,

квітчаста батьківщино пісні й

соловейка! Б.-І.Антонич Ознака предмета — це певні уза­гальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично й за змістом тісно по­в’язаний прикметник.

Ознаку як таку, крім прикметни­ка, можуть передавати й інші части­ни мови.

ПОРІВНЯЙТЕ! біла хата — прикметник, побілені хати — дієприкметник, біліє полотно — дієслово, білизна снігу — іменник, узимку в лісі біло — прислівник.

Проте в них ознака не первинна

вона переплітається з іншим значен- ням слова (опредмечена, процесуаль- на ознака тощо).

Тільки прикметник може виражати

ознаку:

безпосередньо:

велике місто, ніжний погляд;

• опосередковано (через відношення

предмета до інших предметів): київські вулиці, материні руки.

Примітка. Слова, що виражають ознаку

до порядку предметів при лічбі (двадцяте

сторіччя, перший клас, сьомий поверх), у шкільній граматиці розглядаються як по- рядкові числівники.

Прикметники часто багатозначні.

РОЗРІЗНЯЙТЕ!

Ознаки прикметника золотий у таких словоспо- лученнях:

золотий перстень — зроблений із золота; золота голова — здібна, обдарована людина; золоті руки — вправні, умілі руки; золоте серие — чуйна, добра людина; золота дитина — слухняна, вихована дитина; золоті слова — розумні, мудрі слова; золота осінь — пора з пожовтілим листям; золота середина — найвигідніший спосіб по- ведінки;

золотий вік — час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

Морфологічні ознаки прикметника Прикметник має словозмінні морф⁰ логічні ознаки роду, відмінка і числа■

Уживаючись з іменниками, ПР^ИІ*

метники узгоджуються з ними в р'

оді

Проміжні розряди прикметників

Відносно-якісні

Присвійно-якісні

результат перене-

сення ознаки з од-

ного предмета на ін- ший, унаслідок чого вона набуває зна- | чення якості:

вишнева хустка (пор: вишневий сіх]

срібна голова (пор.:

срібний посуд),

нам 'яне обличчя (пор.: кам’яна під-

лом)

результат пере-

несення ознаки

за належністю з істоти на пред- мет, унаслідок чо-

го вона набуває

значення влас

тивості, якості:

звірячий погляд,

осляча впер

тість, собачий

холод, дідівські

методи

Присвійно-

відносні

результат поєд-

нання присвійно-

го і відносного

значень: назива

ють ознаку і за

належністю істо- ті, і за відношен

ням до неї:

учнівський зошит,

козацька шабля,

коров'яче молоко

Якісні прикметники

Якісними називають прикметни­ки, що безпосередньо виражають оз­наку, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі:

ясний — ясніший — най ясніший; сміливий — більш сміливий - найбільш сміливий; приємний — менш приємний - найменш приємний.

Якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи: • ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета,

що сприймаються органами зору: червоний, зелений, малий, широкий, важкий, легкий, кривий, круглий; ознаки предметів за смаковими якостями:

солодкий, кислий, гіркий, солоний, смачний;

• ознаки предметів за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: гострий, твердий, голосний, ти­хий, писклявий, гучний, запашний;

» вікові ознаки людей, їхні риси ха­рактеру:

молодий, старий, розумний, сумний, мужній, лагідний, настирливий;

• фізичні якості істот, властивостей предметів:

здоровий, меткий, худий, сліпий, кривий, стрункий, прямий;

• загальну оцінку: поганий, гарний.

Для якісних прикметників хараК'

терні такі лексико-граматичні

особливості:

1. Мають ступені порівняння (вищии і найвищий), що означають різну міру вияву в предметі ознаки, якості, властивості:

щедрий — щедріший — щедріший.

2. Від них творяться похідні прик; метники за допомогою суфіксів префіксів (зменшено-пестливі ^та збільшено-згрубілі форми):

204

чистенький, чистісінький, чис- тюсінький, пречистий; здоровен­ний, худющий.

3. Багато якісних прикметників ут­ворюють антонімічні пари: близький — далекий, широкий — вузький, високий — низький, гаря­чий — холодний, веселий — сум­ний, багатий — бідний.

4. Від якісних прикметників можна утворити іменники з абстрактним значенням (добрий — доброта, ши­рокий — широчінь, новий — новиз­на, молодий — молодість), а також означально-якісні прислівники (чуйний — чуйно, духмяний — дух­мяно, гарячий — гаряче, терпля­чий — терпляче).

5. Такі прикметники можуть при­єднувати прислівники зі значен­ням міри або ступеня вияву ознаки (трохи, дуже, занадто, дещо, злег­ка, винятково, особливо, зовсім), а також займенники такий, який: трохи суворий, дуже блідий, занад­то сором’язливий, надзвичайно при­вабливий, винятково працьови­тий, особливо вдалий, зовсім неяс­ний, який безталанний.

6- Невелика група якісних прикмет­ників може мати коротку форму: дрібний — дрібен, зелений — зелен, ясний — ясен, повний — повен.

‘•Можуть виражати інтенсивність ознаки сполуками типу:

добрий — предобрий, міцний — преміцний, тихий — тихенький.

9. Якісні прикметники бувають не­похідні (дикий, скупий, гострий, важливий) і похідні (рухливий, го­лосистий, головний, безсилий, хо­лодний, зернистий, жилавий).

УВАГА!

Не всі якісні прикметники мають такі властивості.

Однак відносні й присвійні не мають жодної з них.

Відносні прикметники Відносні прикметники позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дії або стану:

нічний час, туманний ранок, місь­кий парк, кам'яна гора, драматич­ний твір, підготовче відділення, сонна людина.

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення:

• до матеріалу:

дерев’яний стіл, глиняний посуд, чавунне ядро, солом’яна стріха, вовняні шкарпетки, цегляний бу­динок, лляна скатерка, ситцева сорочка;

• до місця і часу: