тоді, коли головним словом є пе­рехідне дієслово:

запам’ятати правило, вивчити вірш, не купити хліба, випити молока.

Слабке керування наявне в сло­восполученнях, де головним словом виступає дієслово або інша частина мови, а залежне може стояти у формі будь-якого відмінка з прийменником чи без нього: зайти до кімнати, дякував дру­зям, учитель за покликанням, ві­тер з півночі, молоко в глечику, краса весни.

Примітка. Кількісний числівник у назив­ному й знахідному відмінках керує іменни­ком, а в непрямих відмінках (крім знахідно­го) узгоджується з іменником: п'ять тисяч (називний і знахідний) — керування; п’яти тисячам — узгодження. Числівник один узгоджується з іменни­ками в усіх відмінках.

Прилягання

Прилягання — такий вид підрядно- го зв’язку, при якому залежне слово, будучи незмінним, пов’язується з ГО­ЛОВНИМ лише за змістом: говорити пошепки, бігти наввипе­редки, одягнутись по-осінньому, дорожчий утричі, зустрітися вдруге, дуже добре, мрія відпочити, працювати сидячи, розповідав вартуючи.

При приляганні залежне слово ви­ражається незмінними словами:

• прислівником:

поводитись (як?) ґречно, писати каліграфічно, щедрий (у якій мірі?) надзвичайно, дуже тепло, зробити (з якої причини?) згарячу, прочи­тати (скільки?) двічі;

• неозначеною формою дієслова (інфінітивом):

навчив (що?) любити, порадив про­читати, допоміг вилікуватися; уміння (яке?) декламувати, мрія працювати, приїхав (з якою ме­тою?) подякувати;

• дієприслівником:

ішли співаючи, сиділи зажури­вшись, рухатися не зупиняючись, читав дрімаючи;

• незмінюваним іменником: пальто беж, колір хакі.

§129. Синтаксичний розбір словосполучення

Послідовність синтаксичного ана­лізу словосполучення:

1. Виділити з речення словосполу­чення, визначити головне і залеж­не слово.

2. Визначити тип словосполучення за морфологічним вираженням го­ловного слова.

3. З’ясувати смислові відношення між компонентами словосполучення.

4. Визначити спосіб підрядного зв’язку між словами (узгодження, керуван­ня, прилягання).

313

Зразок розбору

Кожна голова свій розум має (Нар. те.).

яка?

£ ^

Голова кожна — іменникове, оз­начальні, повне узгодження;

що?

5ІС +

має розум — дієслівне, додаткові, безприйменникове керування;

чий?

І

розум свій — іменникове, означа­льні, повне узгодження.

Речення

Реченням називають граматично й інтонаційно оформлену синтаксичну одиницю, що виражає закінчену думку.

Основні ознаки речення

1. Речення є одиницею спілкування. Саме у реченні формується й вира­жається думка, передаються пові­домлення, питання, накази, про­хання, почуття та волевиявлення. На відміну від словосполучення, воно є одиницею вищого рівня мо­ви — комунікативною.

2. Речення має смислову й інтона­ційну завершеність. Змістова за­кінченість в усному мовленні пе­редбачає інтонаційне оформлення, яке робить речення цілісним для

сприйняття на слух, а на письмі позначається відповідними розді­ловими знаками.

3. Речення має певну граматичну ор­ганізацію: будову і граматичне ви­раження членів речення.

У реченні виділяють граматичну основу (центр, ядро). Її утворюють го­ловні члени речення — підмет і при­судок або тільки один головний член речення. Відношення між підметом і присудком, а також їхнє спільне від­ношення до того, що вони виражають в дійсності, і формує найважливішу ознаку речення — предикативність. Отже, предикативність — це відне- сеність повідомлюваного до дійсності, тобто відповідність сказаного фактам реальної дійсності. Предикативність властива всім реченням і виражаєть­ся категоріями способу, часу, особи.

Будова речення визначається кіль­кістю граматичних основ. Речення з одним предикативним центром " просте, з двома або більше —■ складне.

До граматичного оформлення ре­чень відносяться способи вираження його членів та синтаксичних відношень між частинами складного речення.

На відміну від словосполучень, р^е’ чення має не тільки підрядний, а ^и сурядний і безсполучниковий зв’язки-

1. У простих реченнях:

Звичайно, можна прожити і без с бору, і без пісні, і без Рафаеля-

314