проф. — професор, р. — річка, рр. — роки, с. — село,

ст. — століття, станція, т. — том, тов. — товариш, тт. — томи, товариші.

§12. Письмо. З історії походження

Кожен народ іде своїм шляхом до створення писемності.

Первісні люди, щоб запам’ятати місце перебування, напрям руху мис­ливців, сигналізувати про наявність якихось предметів або істот, вико­ристовували зламані гілки дерев, ук­ладені в певному порядку стріли, камінці тощо. Це були перші спроби людини передати повідомлення за до­помогою мнемонічних знаків. Чи можна їх вважати письмом? Біль­шість учених схиляється до думки, що ці знаки — лише перший крок до письма, підготовчий ступінь у про­цесі його становлення.

Часто самі речі не означали нічого, а використовувались як умовні зна­ки. Таким було письмо кіпу, пошире­не в стародавніх інків, — вузликове письмо: на паличку нав’язувалися різноколірні шнурки з вузликами.

Таким було письмо ірокезів — вам- пум: на пояс у певній послідовності

чіпляли різноколірні черепашки, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, означала щастя, мир, у чор­ний — небезпеку, у червоний — вій­ну. Своєрідним предметним письмом є палички гінців в Австралії — па­лички із зарубками різної конфігу­рації. Вони допомагали посланцю краще запам’ятати й передати зміст повідомлення. Залишки таких примі­тивних форм передачі інформації жи­ві й у свідомості сучасної людини. Скажімо, звичай вітати гостей хлібом і сіллю, що символізує гостинність та добре ставлення. Відомий здавна український звичай, коли дівчина підносить парубку гарбуза на знак незгоди вийти за нього заміж. Чорний одяг сповіщає про траур того, хто його носить, у білий одяг одягається наречена в день шлюбу. Обручка на руці повідомляє про те, що людина одружена.

58

З глибини тисячоліть, з епохи па­леоліту, дійшли до нас малюнки на скелях, зображення тварин і людей, вирізьблені на поверхні каменя. Ці первісні малюнки й різьблення про щось повідомляли й були попередни­ками піктографії (від латинського рШив — розмальований і грецького дгарЬо — пишу) — малюнкового пись­ма. Наскельний малюнок почав вико­нувати нову функцію: із знака первісної магії перетворився на роз­повідь. З’являється графема — на- чертальний знак, який властивий пи­семності. Знаком піктографічного письма є піктограма — малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь, а самі є цією розповіддю, бо в них закладений певний зміст. Піктографія — це перша форма спілкування за допомогою накресле­них знаків — графем, однак це ще не писемність у повному розумінні сло­ва, оскільки вона не передавала зву­ків мови. «Прочитати» (зрозуміти) значення піктограми можна й не зна­ючи мови тієї людини, яка намалюва­ла піктограму.

Піктографія з’явилася десь на­прикінці кам’яної доби.

Піктографічне письмо задовольня­ло потреби людей тільки на певному етапі існування суспільства, бо писати за допомогою малюнків було не дуже зручно. Для цього потрібен був пев­ний «художній» хист. Крім того, таке

Лист індіанських племен

письмо було трудомістким, забирало багато часу.

Але піктографія виявилася невми­рущою формою спілкування. Пікто­грами й нині є зручним засобом взаєморозуміння між людьми, які розмовляють різними мовами. Пікто­графічні системи знаків широко використовуються в місцях, де пере­бувають люди з усього світу — на вок­залах, у портах, аеропортах. Так, зображення телефонної трубки ін­формує про те, що поряд є телефон, якщо кавова чашка — шукайте кав’ярню, якщо виделка й ніж — десь недалеко ресторан. Піктограми збереглися й у системі дорожніх зна­ків, вони широко використовуються в рекламах, на вивісках.

Минали віки, малюнки-значки дедалі більше спрощувалися в зобра­женні, часом вони зовсім не нагаду­вали предмета. Цього вимагали по­треби суспільства, виникала необхід­ність передати на письмі складніший

59