У другому черговий — іменник, називає пред­мет (особу), відповідає иа питання хто?, має форму Н. в. одн., чол. р. і виступає в ролі підмета.

Лексмко-синтаксичний. Спосіб творення нових слів шляхом злиття (зрощення) словосполучень або пов­нозначних слів із службовими в одне слово:

на швидку руку — нашвидкуруч; ні се ні те — нісенітниця; цього дня — сьогодні; перекоти поле — перекотиполе; верни дуб — Вернидуб (прізвище); п’ять десятків — п’ятдесят; мимо волі — мимоволі; попід тином — попідтинню.

УВАГА!

Спосіб зрощення слів в одне слово треба відрізняти від способу складання основ за допо­могою сполучних голосних о, е, є. Істотна різни­ця полягає в тому, що при складанні слів та ос­нов одне або два слова втрачають закінчення, а з ними й граматичне значення, а при злитті — обидва слова поєднуються цілком і закінчення зберігається в новому слові.

Лексико-семантичний. Спосіб тво­рення нових слів шляхом переосмис­лення наявних у мові слів. Унаслідок цього виникають омоніми. Порівняйте:

корінь (дерева) — корінь (у матема­тиці, мовознавстві), схід (сторона світу) — Схід (назва країн Східної Європи), коваль (професія) — Коваль (прізвище), Дніпро (річка)

• «Дніпро» (готель).

§45. Схема словотвірного розбору слова

1. Визначити, до якої частини мови належить слово.

2. Визначити твірне слово (із спорід- нених — найближче).

3. Виділити в ньому твірну основу.

4. З’ясувати словотворчі засоби (афікси).

5. Визначити спосіб словотворення.

6. Проаналізувати фонетичні зміни при словотворенні (якщо відбулися).

7. Зробити умовний графічний запис словотвірного аналізу.

Зразки розбору:

Подорожник

1. Іменник.

2. Дорога.

З .Дорог-.

1. Префікс по- і суфікс -ник.

2. Морфологічний (префіксально- суфіксальний).

3. Чергування приголосних г — ж.

4. Подорожник *— дорога.

Миролюбний

1. Прикметник.

2. Мир любити.

3. Мир і люб-.

4. Інтерфікс (сполучний голосний) о і суфікс -к-.

5. Морфологічні: основоскладання +

суфіксальний.

6. Миролюбний *- мир любити.

ПАМ ЯТАИТЕ!

дналіз слова за будовою — це вичленовування частин (морфем), з яких слово складається, а словотвірний розбір передбачає з’ясування про­цесу творення нового слова.

розрізняйте морфемний і словотвірний ана­ліз слова.

Морфемний Словотвірний пр^чидовШ пречудовий «т чудовий

^ . А Г-Г-,

£атінок0 затінок — тінь

міюдіст^д молодість молодий

ЛосаджеуШИ посаджений <— 'посадити

✓-'ч/’Ч І 1

ГРАМАТИКА:

МОРФОЛОГІЯ,

СИНТАКСИС

Мова має два потужних крила, мі дають їй повнокровне життя, — океан слів і граматику.

І. Вихованець Мова складається зі слів, які назн­ають факти реальної дійсності. Для ^Того Щоб висловити думку, необхідно ^е тільки підібрати потрібні за зміс- °^{м сл}ова, а й певним чином їх ор- ^анізувати за чинними в мові закона­

ми, пов’язати у словосполучення й речення.

Система цих законів зміни форм слів, поєднання їх у словосполучення й ре­чення як основну одиницю спілкування становить граматичну будову мови.

Граматикою (від грецького #га/п- таНІге — письмовий) називають нау­ку, яка вивчає граматичний лад мови.

Граматика складається з двох роз­ділів — морфології і синтаксису.

Морфологія вивчає зміни форми слова та поділ слів на класи (частини мови). Синтаксис — типи словоспо­лучень і речень. Вони представляють різні яруси мови, один з яких (морфо­логія) служить засобом творення оди­ниць вищого порядку — речень.

Граматика — це й наукова праця, у якій міститься системний опис гра­матичної будови певної мови.

Першою граматикою живої народ­ної української мови вважають «Гра­матику» О. Павловського (1818).

§46. Основні поняття граматики

Як відомо, кожне повнозначне сло­во має лексичне значення (пряме чи переносне) і кілька граматичних. Лек­сичне значення є основним (воно роз­різняє слова), індивідуальним і вира­жається основою слова, а граматичне —додатковим, загальним, спільним для багатьох подібних за формою слів.

161

162

трава зелена росту трави зелен-ої ростеш траві зеленій росте.

• Афікси (суфікси і префікси): малюю малювати; малю-ючи на-малювати.

• Чергування звуків: везти — віз;

друг — друже.

• Суплетивізм (зміна основи слова): я — мене;

гарний — кращий; говорити — сказати.

• Наголос:

весни, ріки, верби — весни, ріки, верби;

вибігати — вибігати. Аналітичні (поза словом):

• Носієм граматичного значення виступає інше слово:

до бібліотеки; більш таланови­тий; буду працювати; написала б, написав би; книга й освіта; здіб­ний, але ледачий.

• Порядок слів. Цей засіб виражен­ня граматичної форми відіграє до­поміжну роль, виявляє себе тільки в реченні.

Наприклад: Гнів викликав біль. Іменник гнів має граматичне зна­чення називного відмінка й синтак­сичну роль підмета, а іменник біль, що стоїть після дієслова-присудкаї має граматичне значення знахідно' го відмінка й виступає додатком.