За синтаксичними функціями спо­лучники поділяють на два розряди:

• сполучники сурядності;

• сполучники підрядності.

Сполучники сурядності

Це сполучники, що поєднують од­норідні члени речення і частини (прості) у складносурядному реченні як граматично рівноправні, незалеж­ні одне від одного компоненти:

Елегію бджола на скрипці грає, і со­нях грає на кобзі золотій (Є. Гуцало). А наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами го­лубі тіні бавляться з снігом (М. Стельмах ).

Чи се лютня грає,

Чи арфа рокоче,

Чи то спів я чую Щоранку, щоночі.

І. Франко.

Чи то солов’ї щебетали,

Чи капали роси з туманів.

Чи трави співали квіткам? Олександр Олесь. ^гРУпи сурядних сполучників за

значенням

Єднальні (явища відбуваються од­ночасно чи послідовно):

¹(й)

,та (і), та й, також, ні...ні [^ані...ані), не тільки (не лише)...але ^ (^а й), як...так і.

І летять гуси, і летять журавлики, і літа мої листом осипаються. Б. Олійник.

• Протиставні (явища зіставляють­ся чи протиставляються):

а, але, та (але), зате, проте, однак. Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки.

Л. Костенко.

• Розділові (явища чергуються або взаємовиключаються):

або (або...або), чи (чи...чи), то...то, не то...не то, чи то...чи то, хоч..^соч. То шумів зелений лист, то в вінку мінявся злотом ряст весня­ний, то золотим дощем лились пісні (Леся Українка).

Примітка. Сурядні сполучники можуть уживатися й у складнопідрядному реченні з кількома підрядними (при однорідній супідрядності):

Життя навчить, кому подати руку і від кого прийняти чесний хліб (Д. Павличко). Я чую, як шумлять комети і зростають трави (Б.-І.Антонич).

Сполучники підрядності

Сполучники підрядності — це спо­лучники, що вживаються, як прави­ло, для зв’язку частин складнопід­рядного речення і виражають смис­ловий характер залежності підрядної частини від головної:

Якщо не можеш бути вічно юним, То змолоду не будь старим бодай!

Д. Павличко.

293

Моя далека юнь.

Ти не здаєшся сном.,

Хоч зморшки на чолі Все глибшають у мене.

В. Сосюра.

Ні, ми ще до того не звикли, що наша молодість не вічна (Б.-І.Антонич). Групи підрядних сполучників за

значенням

• З’ясувальні:

що, як, ніби та ін:

Знай, що в світі найтяжче —

Це серце носити студене!

М. Рильський.

• Часові:

ледве, коли, як, як тільки, з того часу як, щойно та ін:

Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтливо обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси.

В. Симоненко.

• Причинові:

бо, оскільки, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що та ін:

Усе в чеканні істинної ласки,

Бо навіть ніч свого чекає дня.

Б. Олійник.

• Мети:

щоб, щоби, аби; для того щоб та інші:

Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому.

М. Луків.

294

Щоб жить —

Я всі кайдани розірву!

П. Тичина.

В життя перетворимо мрію,

Щоб дійсністю стала вона!

П. Дорошко.

• Умовні:

якби, якщо, коли б, аби, як, як тільки та ін:

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

Т. Шевченко.

• Порівняльні:

як, мов, наче, ніби, мовбито, на­чебто, неначебто, нібито та ін:

Любов лагідна, мов весняна нічка, м’яка, ніби вишневий цвіт, тужли­ва, як несподівана пісня! (Б. Лепкий).

• Допустові:

хоч, хоча, хай, дарма що, незважа­ючи на те що та ін:

Хоч на вулиці зимно і сніжно,

Хоч шумить надокучливе місто, |

Я зберу обережно і ніжно Всі ці згадки в безцінне намисто-

О. Теліга.

• Наслідкові: так що.

Місяць, підводячись вгору, пірн^а£в і загустілу хмару, так що видні ється лише срібний ^кР^а (М. Стельмах ).

Сполучники і сполучні слова Крім підрядних сполучник!®’ прості речення в складнопідряД®⁰ | можуть поєднувати й сполучні СЛО

■