трупа

Дистанція

інстанція

Досвідчений

освічений

Дружний

дружній

Знаменитий

знаменний

Інформативний

інформаційний

їда

їжа

Книжковий

книжний

Контингент

континент

Корисливий

корисний

Людний

• колектив артистів театру (балетна трупа).

• відстань, проміжок між чим-небудь;

• щабель у системі підлеглих один одному органів.

• який має життєвий досвід;

• який має освіту, здобув знання.

• згуртований, одностайний (дружний клас)\

• доброзичливий, дружелюб­ний (дружній потиск руки).

• який має славу, популярність (знаменитий композитор)-,

• дуже важливий, видатний (знаменний день).

• який наповнений інфор­мацією (інформативний виклад)',

• який містить, опрацьовує інформацію (інформацій­не бюро).

• споживання їжі;

• харчі.

• який стосується книжки, пов’язаний з нею (випускає книжки або торгує ними) (книжковий ярмарок);

• характерний для писемно- літературного викладу (книжний стиль).

• сукупність людей, що ста­новить якусь однорідність; материк.

який прагне до власної вигоди, робить заради на­живи (корислива людина); який приносить користь (корисний довідник). багатолюдний (людний проспект)',

людяний — доброзичливий, чуйний до

інших (людяний учинок). Мимохідь — проходити мимо по дорозі, побіжно;

мимохіть — без певного наміру, мимо­волі, несвідомо.

На протязі — під дією різкого струменя повітря, що продуває (сто­яти на протязі)', протягом — упродовж певного часу три­вання дії чи процесу (про­тягом тижня).

Пам'ятка — предмет матеріальної куль­тури, що зберігся; пам’ятник — архітектурна або скульптур­на споруда на честь когось. Плутати — безладно переплітати нит­ки; уносити неясність, по­милятися;

путати — стягувати путами — ре­

менями.

Посмішка — глузливий вираз обличчя, що відбиває кепкування, іронію; насмішка; усмішка — порух м’язами обличчя,

який виражає радість, задоволення.

Програмний — який містить у собі програ­му (програмний документ); програмовий — який є в навчальній про­грамі (програмовий мате­ріал з фізики)', програмований — який здійснюється за допо­могою програмування (про­грамоване навчання). Публіцистичний — який стосується публіцис­тики як роду літературної творчості (публіцистичний жанру,

Публічний — прилюдний (публічний виступ).

Рідкий — який перебуває у стані ріди­

ни (рідкий розчин).

рідкісний — який трапляється дуже рідко (рідкісний метал).

Свідоцтво — офіційний документ, який підтверджує якийсь факт; свідчення — факт, що підтверджує щось, доказ.

Сердечний — сповнений доброзичливості, чуйності, щирий, вірний (сердечний приятель)', сердешний — який викликає співчуття, не­щасний (сердешна Катерина)', серцевий — який стосується серця; по­в’язаний з хворобами серця (серцевий м’яз).

Степінь — добуток двох, трьох і більше однакових співмножників; ступінь — крок; посада і звання; порів­няльна величина.

Тактичний — який стосується тактики (тактична боротьба)', тактовний — який володіє почуттям міри, вміє поводитися (тактовна людина);

Талан — доля, щастя, удача;

Талант — обдаровання, природні здібності.

§37. Активна і пасивна лек­сика української мови

Лексика найтісніше пов’язана з життям народу. Вона постійно реагує на зміни в його соціально-виробничо­му й культурному житті, а тому слов­никовий склад мови характеризуєть­ся дією двох процесів — появою нових слів (для називання нових понять, що з’являються в житті суспільства)

і виходом з ужитку слів, що познача­ли старі явища й реалії. Це зумовлює наявність двох шарів лексики — ак­тивного і пасивного.

Активна лексика

Активна лексика — це слова пов­сякденного вжитку, які не мають значення давності або новизни. Вони становлять ядро словникового скла­ду мови. До активної лексики нале­жать не лише слова, якими постійно користуються всі носії мови, незалеж­но від фаху, віку, статі (хліб, молоко, яблуко, морква, дорога, тролейбус, метро, повітря, дощ, батько, мати, діти, син, дочка, великий, солодкий, широкий, рідний, читати, ходити, співати, сьогодні, вчора, тут, там тощо), а й ті, що вживаються в різних галузях науки, мистецтва, вироб­ництва (синус, косинус, трикут­ник, діагональ, перпендикуляр, кут; корінь, суфікс, префікс, іменник, дієслово, закінчення, відмінок, речен­ня, кома, тире).

Активна лексика об’єднує як спо­конвічно українські слова, так і чис­ленні групи запозичених. Головна її ознака — регулярне використання в якійсь сфері діяльності людини.

Пасивна лексика

Пасивна лексика — це застарілі слова, що вийшли або виходять з ак­тивного вжитку, а також нові слова,

128

недавно створені чи запозичені з інших мов, які ще не стали загально­вживаними.

Неологізми (від грецьких neos — новий та logos — учення) — нові сло­ва, які з’являються в мові разом з ви­никненням нових предметів, явищ, понять, процесів у суспільному жит­ті. Наприклад: геном, клон, менеджмент, ме­неджер, логістика, віртуальний, інтерактивний, іміджмейкер, бан- кінг, боулінг.

На час своєї появи кожне слово є неологізмом, оскільки позначає нове поняття. З часом, набувши широкого вжитку, воно стає загальновжива­ним і входить до активного словника мови. Інакше кажучи, статус нео­логізмів відповідні слова зберігають доти, доки вони не стають загально­вживаними, притаманними лексич­ному запасові якнайширших кіл носіїв мови. Наприклад, свого часу неологізмами були метрополітен, космодром, телебачення, місяцехід, генотип, холодильник, перебудова, гласність, приватизація. Тепер ці слова стали звичайними й до нео­логізмів їх уже не зараховуємо.

Поряд з лексичними неологізмами з’являється чимало неологізмів семантичних, тобто слів, що вже ^1снують у мові, але набули нових значень: депутат — народний депутат.

Ще одна причина появи неологіз­мів — бажання предмету чи явищу, що вже існує в мові, дати образнішу назву, яка б відповідала світосприй­манню того чи іншого автора:

І з-під хмар-снігурів Сніговіеться даль-хитавиця,

Та ще приспана сила снігів.

Та над серцем зоря-вечірниця.

М. Вінграновський. Таким чином, неологізми можна поділити на загальномовні й індивідуальні (авторські), які знаходимо у творах письменників, науковців.

Вони сприяють створенню оригі­нальних, свіжих художніх образів.

Не дивися так привітно, Яблуневоцвітно...

Не милуй мене шовково, Ясно-соколово.

П. Тичина.

Соняхи, щирі огнепоклонники, Сходу кивають злотоголово.

А. Малишко.

В давній золотій печалі ле- бедіють небеса (Д. Павличко). Індивідуально-авторські неологіз­ми рідко переходять у загальновжи­вану лексику. Як правило, вони на­довго зберігають забарвлення образ­ної індивідуальності й доречні тільки в окремих творах, де виконують пев­ну художню функцію .

Так, наприклад, у поезіях Павла Тичини трапляються такі неологізми:

129

аеропланити, багряноводний, бис- трозір, брунькоцвіт, вічнодумний, сонцеприхильник; у Ліни Костенко:

золотаве звечоріння, стрімголова малеча; одкам’янійте, статуї ан­тичні; пензлі боговгодні; у Василя Стуса:

спогадування, сніння, серцеокий, самозамкнений, стотривожна ду­ша, на цих всебідах, усевитончува- ний зойк;

у Михайла Стельмаха: місяць-білогривець, підсмуток очей, нездужжя, пора зацвітань і одцві- тань, зашовковитися, піднебесність; в Олеся Гончара:

рожеве клубовиння, надвечірність, гороїжиться берег, двигіт ударів, протисезонно.

Деякі зі створених майстрами сло­ва новотворів увійшли до загальнов­живаного словника:

мрія, майбутнє, крок (М. Ста- рицького),

поступ, чинник (І. Франка), прагнути (Олександра Олеся), незграбний, бруд, окремий (В. Вин- ниченка),

розкрилитися (М. Рильського), всніжити (М. Стельмаха). Неологізми творяться за наявними в мові моделями. Так, за зразком біологія, геологія, зоологія утворено слова вірусологія, дельфінологія,

спелеологія', за зразком атмосфера, стратосфера утворено слово біо­сфера; за зразком бібліотека, карто­тека — фільмотека, дискотека, слайдотека.

Є й авторські словотвори:

А дівуля, дівчинина, дівувальниця До кожуха, кожушенька так і

горнеться, А бабуся, бабулиня, бабусенція До дівчиська, дівчиниська

так і тулиться — Сиротина ж, сиротуля,

сиропташечка, Бабумамця, бабутатко,

бабусонечко.

Я дивлюсь на світ здивовано,

І дивіння моє — здивування,

Все одивлене, все одивоване, Дива дивові дивування.

З те. І. Драча. Порівняно нове явище в розвитку мов — абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передаєть­ся набагато меншою кількістю зна­ків. Наприклад, замість Українське державне об’єднання для продажу сільськогосподарської техніки, за­пасних частин, мінеральних добрив

та інших матеріально-технічних

засобів, організації ремонту й вико­ристання машин уживаємо Укрсіль- госптехніка. Проте абревіатурами не треба зловживати.

Застарілі слова

Серед застарілих слів виділяють дві основні групи — архаїзми та історизми.

Застаріла лексика неоднорідна за своїм складом, що пояснюється різ­ними причинами виходу слів з актив­ного запасу. Застарілі слова відзнача­ються також ступенем архаїзації.

Одну групу становлять ті, що зов­сім вийшли з ужитку. Вони незрозу­мілі носіям мови на сучасному етапі: вазнь — щастя, віститель — парла­ментер, головний — убивця, звідець

• шпигун, просинець — січень; серед них є слова, що залишилися в деяких діалектах: марець — березень, кріс — рушниця.

До іншої групи застарілої лексики входять слова, що зрідка вживаються в сучасній літературній мові і, як пра­вило, зрозумілі її носіям: аршин, гай­дамака, дзиґарі, панщина, рать.

Історизми — це слова, які вихо­дять з активного вжитку через те, що зникли предмети й поняття, позна- чувані ними: смерд, кріпак, війт, князь, помі­щик, земство, повіт, волость, сви­та, жупан, сап’янці, сагайдак.

Ще у 20-ті рр. XX ст. широко вжи­валися слова продрозверстка, прод- подсіток, неп, непман, куркуль та ін. Перетворюються на історизми ще не­давно вкрай активні такі слова й сло­восполучення:

комсомолець, жовтеня, піонер. Гене­ральний секретар ЦК КПРС та ін. Серед історизмів можна виділити такі головні сематичні групи:

1. Слова, що характеризують класову структуру суспільства:

боярин, вельможа, дворянин, крі­пак, поміщик, цар, челядь, смерд.

2. Назви колишніх урядових і війсь­кових чинів, посад:

війт і. городовий, десятник, осаву­ла, хорунжий, столоначальник.

3. Назви установ минулих епох: волость, зборня, ратуша, сенат.

4. Назви колишніх професій: бондар, стельмах, дігтяр, покоїв­ка, кожум’яка, лакей.

5. Назви старовинної зброї, амуніції: булава, мушкет, щит, меч, гаків­ниця, самопал, ятаган.

6. Назви старовинного одягу: очіпок, плахта, кирея, жупан, сви­та, намітка.

7. Назви старовинних монет, грошо­вих одиниць, одиниць виміру: гріш, гульден, золотник, катерин­ка, полтина, півкопи, таляр, чер­вінець, гони, лікоть, аршин, миля. Історизми не виконують якоїсь

стилістичної функції, а є нейтраль­ними словами, тобто назвами речей, явищ, які вживалися в певний істо­ричний час.

Отже, історизми — це застарілі слова, які не мають синонімів, слів-

131