3. степ, командира, батька, Арте­ма, вікно

О. степом,, командиром, батьком, Артемом, вікном М. (на, у, при) степу, командирові ( у), батькові (у), Артемові ( у ), вікні Кл. степе, командире, батьку, Арте­ме, вікно

М’яка група:

Н. учень, край, лікар, Андрій, море, знання

Р. учня, краю, лікаря, Андрія, моря, знання

Д. учневі (-ю), краю (єві), лікареві ( ю), Андрієві ( ю), морю, знанню

3. учня, край, лікаря, Андрія, море, знання

О. учнем, краєм, лікарем, Андрієм, морем, знанням М. (на, у, при) учневі (-і, -ю), краї (ю), лікареві ( і, -ю), Андрієві ( ю), морі (ю), знанні Кл. учню, краю, лікарю, Андрію, мо­ре, знання

Мішана група:

Н. дощ, читач, пісняр, Тиміш, плече Р. дощу, читача, пісняра, Тимоша, плеча

Д. дощеві ( у), читачеві ( у), пісня­реві ( у), Тимошеві ( у), плечу

3. дощ, читача, пісняра, Тимоша, плече

О. дощем, читачем, піснярем, Ти- мошем, плечем

М. (на, в, при) дощі, читачеві (-у), ліс.

няреві (-у), Тимошеві ( у), плечі Кл. дощу, читачу, пісняре, Тимоше, плече

Множина

Тверда група:

Н. степи, командири, батьки, Арте­мы, вікна

Р. степів, командирів, батьків, Ар- темів, вікон Д. степам, командирам, батькам, Артемам, вікнам

3. степи, командирів, батьків, Ар- темів, вікна

О. степами, командирами, батька­ми, Артемами, вікнами М. (на, в, при, по) степах, команди­рах, батьках, Артемах, вікнах Кл. степи, командири, батьки, Арте­ма, вікна

М’яка група:

Н. учні, краї, лікарі, Андрії, моря, знання

Р. учнів, країв, лікарів, Андріїв, морів, знань Д. учням, краям, лікарям, Анд­ріям, морям, знанням

3. учнів, краї, лікарів, Андріїв, мо­ря, знання

О. учнями, краями, лікарями, Анд­ріями, морями, знаннями М. (на, у, при) учнях, краях, ліка­рях, Андріях, морях, знаннях Кл. учні, краї, лікарі, Андрії, моря, знання

186

Гоаматика: морфологія, синтаксис

-ові, -еві (єві) та -у, -ю: композито­рові, учителеві, Сергієві і композито­ру, учителю, Сергію.

Примітка. У назвах істот перевага від­дається закінченням -ові, -еві ( єві). У прізвищах, іменах та по батькові вибира­ються варіанти закінчень для урізнома­нітнення стилю викладу:

Тарасові Григоровичу Шевченкові. Рад- чуку Василеві, Шитікову Максимові.

Закінчення -у (-ю) характерне для імен­ників середнього роду. Однак у назвах істот на -о спостерігаються також паралельні закінчення:

телятку — теляткові, дитятку — дитяткові.

Іноді такий паралелізм помітний і в іменниках середнього роду (неістоти): лиху — лихові, серцю — серцеві.

У власних назвах прикметникового по­ходження на -ів ( їв) закінчення тільки У ( ю):

Львову, Каневу, Кишиневу, Миколаєву.

У знахідному відмінку закінчення залежать від семантичного розряду іменника:

• у назвах неістот — спільне з на­зивним:

саджати сад, збирати урожай, відремонтувати трактор, трима­ти весло, помити вікно, зустріти сонце, розпалити вогнище;

• у назвах істот — спільне з родовим: зустріти товариша, попросити батька, знайти кобзаря, побачи­ти оленя, врятувати журавля. Проте в розмовно-побутовому стилі

в назвах конкретних речей паралель-

187

но з формою називного відмінка вжи­вається й форма родового відмінка (кількість таких іменників невелика): написати лист і написати листа; взяти плащ і взяти плаща; купити олівець і купити олівця. Орудний відмінок має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, до якої групи належить іменник. Твер­дої — -ом (директором, комітетом, журналом), м’якої і мішаної — -ем (-єм):

господарем, шахтарем, сторожем, гостем, секретарем, гаєм, обрієм, водієм, Анатолієм, Геннадієм. Іменники середнього роду на -я мають закінчення -ям:

значенням, навчанням, сумлін­ням, терпінням.

Місцевий відмінок відзначається синонімічними закінченнями -і (-Ї), -у (-ю), -ові -еві, (-єві):

• закінчення -ові (-еві, -єві) властиві майже всім іменникам другої від­міни (переважно в назвах істот), крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я: на синові, на зятеві, при батькові, на коневі, на рушникові; зазначені іменники також мають поряд із цим закінчення -у(-ю): на сину, на зятю, при батьку, на рушнику; іменники чоловічого роду, що оз­начають істот (не осіб), мають у місцевому відмінку однини поряд із закінченнями -ові, -еві(-єві) й

закінчення -і(-і): на коні, на ослі на тигрі;

• закінчення -у переважає в іменни­ках із суфіксами -ик, -ник, ,-ок, -ак -к(о), -еньк(о);

при дощику, у годиннику, на дер­жаку, у війську, у серденьку; проте наведені іменники можуть уживатися так само й з паралель­ними формами на -ові; на держа­кові, у військові, на ліжкові тощо.

• також на -у ( ю) закінчуються од­носкладові іменники чоловічого роду з наголосом на закінченні: на снігу, на льоду, на лану, у сте­пу, на краю, у гаю;

• закінчення -і (-Ї) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на:

на полі, у лісі, при домі, на обрїі, при факультеті; коли ж прийменник по — то вжи­ваються закінчення -у (ю): по гаю, по краю, по університету, по коридору, по полю.

• хитання спостерігається між за­кінченнями -у(-ю) та -і(-ї) під впливом наголосу (на торгу — ^на торзі , на лугу — на лузі, на краю

• на краї) та прийменника по (по лісу — по лісі, по столу — ¹¹⁰ столі, по подвір’ю — по подвір’ї);

з прийменником по для позна* чення часу вживане тільки закіН' чення -і: по обіді, по закінченні.