§ 1. Поняття нотаріату

В системі правоохоронних органів нотаріат посідає важ­ливе місце. Якщо призначенням суду є вирішення спорів, то нотаріат посвідчує безспірні права і факти, таким чином зменшуючи навантаження судів.

Завданням нотаріату є надання достовірності юридичним фактам.

У перекладі з латинської мови поіагіиз означає «писар», «стенограф». І спочатку нотаріат зароджувався як система осіб, які стенографували різноманітні угоди або промови і надавали юридичну допомогу. Згодом документам, посвідче­ним нотаріусами, надавалося все більшого юридичного зна­чення аж до визнання їх безспірними. У франкських королів за часів Каролінгів, наприклад, оспорювання нотаріальних актів заборонялося під страхом смертної кари.

Вперше органи, які виконують нотаріальні функції, ви­никли у Стародавньому Римі. Причому функції, притаманні нотаріату, виконувалися різними особами: табелліонами, нотаріусами — у Римській імперії, дяками та піддячими — у Київській Русі¹.

В історичному аспекті нотаріат пройшов складний шлях свого розвитку: від стенографування документів — до по­свідчення безспірних прав, фактів.

¹ Див.: Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотариат и нотариальньїй про­цесе. — Харьков: Право, 1999. — С. 3-6.

510

На сьогодні у світі склалися два типи правових систем: англосаксонська і континентальна і, відповідно, два типи нотаріальних систем.

До компетенції нотаріусів англосаксонських країн вхо­дить лише засвідчення підписів і присяг. Головний принцип цивільних правовідносин — «свобода договору» — виключає необхідність нотаріальної форми договорів, контрактів.

Інша ситуація склалася у країнах континентального пра­ва. Нотаріат у цих країнах відіграє важливу роль у за­побіганні судових спорів і, таким чином, у зменшенні наван­таження судів. Нотаріус виконує роль юридичного радника, який надає правову допомогу при складанні документу (до­говору, заповіту та ін.) з тим, щоб посвідчений ним документ відповідав закону та волевиявленню особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Україна належить до країн континентальної правової сис­теми, що обумовлює схожість компетенції українського но­таріату з латинським.

Основним законодавчим актом, який регулює діяльність нотаріату в Україні, є Закон «Про нотаріат». Стаття 1 цього Закону визначає нотаріат як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати безспірні пра­ва, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиня­ти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надан­ня їм юридичної вірогідності.

Перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, міс­титься у Законі України «Про нотаріат». Проте цей перелік не є вичерпним, оскільки обов'язок вчиняти деякі інші но­таріальні дії покладається на нотаріусів також й іншими нормативними актами України або міжнародно-правовими актами. Так, наприклад, відповідно до Положення про поря­док проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації за­ставленого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448, нотаріус затверджує акт про проведений аукціон та видає свідоцтво про придбання майна на аукціоні. У деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, а та­кож у міжнародних договорах, за якими вона виступає пра- вонаступницею прав і обов'язків СРСР, передбачається вчи­нення нотаріальних дій, невідомих українському законодав­ству, таких, як, наприклад, розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, передбаченою законодавст­вом іноземної держави.

Нотаріус посвідчує такі безспірні права як: право на спад­щину, право на частку у спільному майні подружжя, право власності у разі придбання житлового будинку з прилюдних торгів або майна з аукціону.

До безспірних фактів, які посвідчуються нотаріусом, на­лежать наступні факти: що громадянин є живим; тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; знаход­ження громадянина у певному місці; час пред'явлення доку­ментів та ін.

На підтвердження такого права або факту нотаріус видає відповідне свідоцтво.

Посвідчення договорів, довіреностей, заповітів, засвід­чення справжності підпису на документі вчиняється шля­хом викладення напису на відповідному документі за вста­новленою формою.

Окрім цього, нотаріуси приймають документи на зберіган­ня, вчиняють виконавчі написи, вживають заходів до охоро­ни спадкового майна, засвідчують вірність копій документів та вчиняють інші нотаріальні дії, передбачені законом.