§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція

Під дізнанням розуміють сукупність оперативно-розшу- кових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на це адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочи­ну та осіб, котрі його вчинили, а також для запобігання та припинення злочинів.

Перелік органів дізнання є вичерпним. Відповідно до ст. 101 КПК органами дізнання є:

1. міліція;

I^і) податкова міліція — у справах про ухилення від спла­ти податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;

2. органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання;

3. начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єд­нань, начальники військових установ — у справах про зло­чини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і вій­ськовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Зброй­них Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднан­ня, установи чи на військових об'єктах;

3^і) командири кораблів — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України;

4. митні органи — у справах про контрабанду;

5. начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоля­торів, лікувально-трудових та виховно-трудових профілак­торіїв — у справах про злочини проти установленого поряд­ку несення служби, вчинені співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені у розташуванні зазна­чених установ;

6. органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил;

7. органи прикордонної служби — у справах про.порушен- ня державного кордону;

8. капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

На відміну від органів досудового слідства, для яких про­ведення слідства є основною їх функцією, для органів дізнан­ня проведення дізнання не є їх основним завданням. Так, завданнями міліції є охорона і забезпечення громадського порядку; забезпечення особистої безпеки громадян, їх прав і свобод, законних інтересів; забезпечення безпеки дорожньо­го руху та ін. А для капітана морського судна дізнання є ви­ключною діяльністю, яка здійснюється лише у разі необ­хідності запобігання, припинення злочину, виявлення осо­би, яка його вчинила на ввіреному цьому капітану морському судні, що перебуває у далекому плаванні.

У переважній більшості категорій справ дізнання прово­дить міліція, для якої ця діяльність є найбільш природною, тому законодавець не обмежує її компетенцію ні територіаль­но, ні підвідомчо. Таким чином, міліція здійснює дізнання в усіх справах, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів.

З метою запобігання злочинам та іншим правопорушен­ням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушен­ня в Україні діє податкова міліція. Відповідно до ст. 19 Зако­ну України «Про Державну податкову службу в Україні» по­даткова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів Державної податкової служби. Податкова міліція здійснює відповідно до закону оператив- но-розшукову діяльність, а також провадить дізнання та до- судове слідство у межах своєї компетенції.

До завдань Служби безпеки України входить запобіган­ня, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організова­ної злочинної діяльності у сфері управління й економіки. Для вирішення цих завдань в органах безпеки створені спе­ціальні підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Закон відрізняє орган дізнання від особи, яка проводить дізнання. Органом дізнання є або установа в цілому (міліція, орган безпеки та ін.), або керівник даної установи (командир військової частини, з'єднання, начальник виправно-трудо- вої установи та ін.). Не всі працівники цих установ можуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюють лише особи, управомочені на це органом дізнання. Вони і є особами, які проводять дізнання. Наприклад, командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових уста­нов є органом дізнання у Збройних Силах України. Вони ма­ють право самостійно проводити дізнання, але, як правило, призначають для цього військового дізнавача з числа офіцерів частини або можуть доручити проведення дізнання будь-якому офіцеру частини, з'єднання.

Повноваження органів дізнання визначені у КПК Ук­раїни. На них покладається прийняття необхідних опера- тивно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його скоїли. При виявленні особи, яка підозрю­ється у вчиненні злочину, орган дізнання має право затри­мати її на строк, що не перевищує 72 години.

Органи дізнання приймають, реєструють та перевіряють заяви і повідомлення про злочини. За наявності ознак злочи­ну орган дізнання порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила злочин, після чого передає справу слідчому через прокурора. У справі про злочин, який не є тяжким, дізнання проводиться в десяти­денний строк з моменту встановлення особи, що його скоїла. У разі, якщо таку особу не було встановлено, дізнання зупи­няється, що, однак, не звільняє орган дізнання від обов'язку вжити заходів для встановлення особи, яка вчинила злочин. У справі ж про тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи, після чого справа передається слідчому незалежно від того, чи встановлена особа, що скоїла цей злочин. Якщо таку особу не було встановлено, орган дізнання і після пере­дачі справи слідчому продовжує виконувати оперативно- розшукові дії та повідомляти слідчого про їх результати (див. статті 103, 104, 108, 209 КПК України).

Після вступу слідчого до справи орган дізнання зобов'яза­ний виконувати доручення слідчого по проведенню слідчих та розшукових дій.

Дізнання у кримінальній справі закінчується складенням постанови про направлення справи для проведення досудо­вого слідства, яка затверджується прокурором, або за наяв­ності до того підстав — складенням постанови про припи­нення кримінальної справи (ст. 109 КПК України).

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокурору або до суду.

У дореволюційній Росії функції органу дізнання викону­вала поліція. В листопаді 1917 р. постановою Наркомату внутрішніх справ «Про робітничу міліцію» замість ліквідо­ваної поліції при місцевих Радах створювалася міліція, на яку покладалися функції охорони існуючого ладу та бороть­би зі злочинністю. Згідно з Інструкцією Наркомату юстиції, виданою у липні 1918 р., розслідування злочинів проводило­ся у формі дізнання, яке здійснювалося міліцією, та поперед­нього слідства, яке покладалося на народних суддів та слідчі комісії. При цьому зазначалося, що дізнання полягає у про­веденні невідкладних дій у зв'язку з виявленням злочину.

20 жовтня 1918 р. Наркомат внутрішніх справ та Нарко­мат юстиції видали спільну Інструкцію про організацію Ра­дянської робітничо-селянської міліції. Поряд з іншими функціями на міліцію покладалося дізнання у криміналь­них справах, вона виконувала доручення суду та слідчої комісії з дізнання, проводила розшук та затримання осіб, які підозрювалися у вчиненні злочину, обшуки, огляди, виїмки, доставку обвинувачених до суду та слідчої комісії.

Кримінально-процесуальний кодекс РРФСР, прийнятий 15 лютого 1920 р., регламентував систему, завдання і повно­важення органів дізнання, до яких належали: а) органи міліції і кримінального розшуку (у складі НКВС); б) органи ГПУ та різних інспекцій (санітарної, продовольчої та інших) у справах, віднесених до їх провадження; в) урядові установи та посадові особи у справах про незаконні дії підпорядкова­них їм посадових осіб. У справах, де попереднє слідство було обов'язковим, органи дізнання проводили при виявленні злочину невідкладні слідчі дії, а також виконували доручен­ня слідчого, у справах же, де матеріали дізнання могли слу­жити підставою для віддання обвинуваченого до суду, — пов­ністю розслідували кримінальну справу.

Подальше вдосконалення законодавчої регламентації діяльності органів дізнання було здійснено з прийняттям Ос­нов кримінального судочинства СРСР 1958 р. та на їх підста­ві — Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1961р., який діє до теперішнього часу.