§ 1. Примусове виконання рішень. Органи, що його здійснюють

При характеристиці органів державної виконавчої служ­би (ДВС) слід перш за все розкрити мету, задля досягнення якої такий інститут був створений, а також засоби, котрими вказані органи цієї мети досягають.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну вико­навчу службу» завданням ДВС є своєчасне, повне і неуперед- жене примусове виконання рішень, передбачених законом. Отже, головна мета органів ДВС — виконати рішення судів, третейських судів та інших органів та посадових осіб, тобто здійснити конкретну дію, отримати кінцевий результат пев­них дій. Необхідною передумовою виникнення таких цілей є винесення зазначеними вище судами (посадовими особами) відповідних рішень, які необхідно реалізувати, і обов'язок щодо цього, покладений на конкретні органи — органи ДВС. Таким чином, ініціатором у цих правовідносинах завжди виступає суд (третейський суд, певні посадові особи), органи ДВС не наділені повноваженнями щодо самостійного розпо­чинання процесу виконання певних рішень. З цієї точки зору органи ДВС виступають як суто правозастосовні.

Проте сучасний рівень правосвідомості вимагає при вирі­шенні будь-яких питань перш за все виходити з примату дії принципу верховенства права над принципом верховенства закону, відповідно до якого права і свободи людини визна-

455

ються найвищою цінністю, і навіть коли в законі ці права не отримали свого закріплення, виходячи із загального сприй­няття права вони є загальновизнаними і такими, що не під­лягають сумніву щодо їх існування.

Права людини повинні не тільки існувати, але й захища­тись. І в законодавстві України, і на міжнародному рівні визначено, що кожен має право на захист своїх прав та сво­бод у разі, якщо вони порушені, оспорюються або існує ре­альна загроза їх порушення. Такий захист здійснюється цілою низкою державних органів, центральне місце серед яких посідають суди. Конституція України гарантує кож­ній особі право звертатися за судовим захистом своїх прав, свобод та інтересів. Відповідно до цього конституційного принципу суд повинен у будь-якому разі виконати цю ви­могу — прийняти звернення, здійснити процедуру по його розгляду та постановити відповідне рішення. Однак згідно з виробленими міжнародною спільнотою стандартами у га­лузі захисту прав людини право особи на суд є комплекс­ним інститутом, який складається з багатьох компонентів, а саме: право на звернення до суду (ініціювання), право на розгляд справи судом, який відповідає певним вимогам, та право на отримання кінцевого результату по справі. Отже, при отриманні громадянином (а так само й юридичною осо­бою) судового рішення його право на судовий захист ще не є реалізованим повною мірою. Ця мета досягається шляхом реального виконання такого рішення спеціально уповнова­женими на це державними органами, до яких належить, зокрема, державна виконавча служба. В результаті її діяль­ності відбувається відновлення порушених прав, повернен­ня до первісного стану, в якому перебували особи, і таким чином досягається головна мета — відновлення балансу інтересів. Таким чином, державна виконавча служба втілює в собі риси як правозастосовного, так і правоохоронного ор­гану.