§ 2. Статус адвоката

2.1. Право на зайняття адвокатською діяльністю

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» адвока­том може бути особа, яка:

• має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни;

• має стаж роботи у галузі права не менше двох років;

• володіє державною мовою;

• склала кваліфікаційні іспити;

• одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття ад­вокатською діяльністю;

• прийняла Присягу адвоката України.

Адвокатом не може бути особа, що має судимість.

Адвокат не вправі працювати в суді, прокуратурі, держав­ному нотаріаті,.органах внутрішніх справ, національної без­пеки, державного управління.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру» для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення пи­тань про дисциплінарну відповідальність адвокатів в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севасто­полі утворюються строком на три роки кваліфікаційно-дис­циплінарні комісії адвокатури (далі — КДКА). Комісії формуються відповідними органами місцевого самовряду­вання, тобто відповідними радами, і складаються з двох па­лат — атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів. До неї входять 4 адвокати, 4 судді і по одному представнику відповідно від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської ради, Голов­ного управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­тономній Республіці Крим, обласного, Київського і Севасто­польського міського управління юстиції, відділення Спілки адвокатів України.

Атестаційна палата:

• розглядає заяви осіб, які мають намір займатися адво­катською діяльністю;

• допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційних іспитів;

• приймає кваліфікаційні іспити;

• ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі сві­доцтва про право на зайняття адвокатською діяльні­стю.

Рішення атестаційної палати про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю чи про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням біль­шістю голосів від загальної кількості членів палати.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, вправі скла­дати їх повторно тільки через рік.

Протягом місяця з моменту ухвалення позитивного рішен­ня кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. При видачі свідоцтва особа, якій це свідоцтво вручається, приймає При­сягу адвоката України, текст якої наводиться у ст. 15 Зако­ну України «Про адвокатуру».

2.2. Дисциплінарна відповідальність адвоката

Дисциплінарна відповідальність адвоката настає за пору­шення вимог Закону України «Про адвокатуру», інших зако­нодавчих актів, що регулюють діяльність адвокатури, у тому числі — міжнародних актів про права і свободи людини, пра­вил адвокатської етики, а також принципів адвокатської діяльності, вказаних у Присязі адвоката України, — прин­циповості, чесності, поваги до професії тощо.

У введених Указом Президента України від ЗО вересня 1999 р. змінах до Положення про кваліфікаційно-дисциплі­нарну комісію адвокатури (далі — КДКА) йдеться про від­повідальність адвокатів за грубе порушення вимог Закону «Про адвокатуру», інших актів законодавства і Присяги ад­воката України (ч. 2 ст. 13-1), тобто адвокат відповідає за по­рушення будь-якого акту законодавства, а також тих право­вих норм та професійних правил, про які йдеться у Присязі.

Законодавець встановлює перелік дисциплінарних стяг­нень :

• попередження;

• зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адво­катською діяльністю на строк до одного року;

• анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокат­ською діяльністю.

Застосування кожного з дисциплінарних стягнень у кон­кретній справі є компетенцією дисциплінарної палати ква­ліфікаційно* дисциплінарної комісії адвокатури, яка утво­рюється в складі 9 членів. До неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, облас­ного, Київського і Севастопольського міських управлінь юс­тиції, відділення Спілки адвокатів України. Формується склад палати за тими ж принципами, що і склад атестаційної палати.

Дисциплінарна палата вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про засто­сування дисциплінарного стягнення або про відмову у при­тягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної від­повідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Оскаржити рішення про накладення дисциплінарного стягнення можна незалежно від того, ким воно було прийня­те — кваліфікаційно-дисциплінарної комісією, дисциплінар­ною палатою чи адвокатським об'єднанням. Оскаржується таке рішення до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури (далі — ВККА) або до суду. Оскаржуватися можуть також дії КДКА, їх палат та членів палат.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів і діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію, яке затверджується Президентом України, та Регламенту, схваленого ВККА 19 лютого 2003 р.¹До складу цієї комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду, Міністерства юстиції та Спілки адвокатів України.

Склад комісії формується таким чином: представник від кожної КДКА обирається таємним голосуванням на альтер­нативній основі при вільному висуненні кандидатів з числа членів КДКА; представник від Верховного Суду обирається Пленумом Верховного Суду, від Спілки адвокатів України — правлінням; від Міністерства юстиції — призначається міністром юстиції. ВККА щорічно має інформувати про свою роботу Кабінет Міністрів України. Строк її повноважень ста­новить три роки.

За результатами розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія адвокатури приймає такі рішення: залишити рішен­ня палати або КДКА без зміни; змінити рішення; скасувати рішення і надіслати справу до КДКА для нового розгляду; закрити справу; прийняти її до свого провадження і розгля­нути по суті.

Окрім основного свого завдання — розгляду скарг на рішення КДКА, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури здійснює контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплі- нарних комісій, аналізує практику застосування ними зако­нодавства та інщих актів, перевіряє якість виконання по­кладених на них функцій, встановлює порядок організації і проведення перевірок КДКА скарг про порушення, вчинені адвокатами, або про низький рівень надання правової допо­моги, координує роботу КДКА з підвищення кваліфікації адвокатів, визначає порядок складання кваліфікаційних іспитів, видачі та анулювання свідоцтв про право на зайнят­тя адвокатською діяльністю, перевіряє цільове використан­ня КДКА їх коштів, здійснює інші повноваження.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від ЗО вересня 1999 р. на Вищу кваліфікаційну комісію покладено ведення та сис­тематичне оприлюднення Єдиного реєстру адвокатів Ук­раїни, Положення про який затверджено постановою ВККА від 10 березня 2000 р.¹

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури прий­маються відкритим голосуванням більшістю голосів від за­гальної кількості членів комісії. Відповідно до п. 20 Поло­ження про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури її рішення є остаточним. Разом з тим норми Конституції Ук­раїни (статті 8, 55, 64, ч. 2 ст. 124) гарантують кожному пра­во на оскарження в суді рішень органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому рішення ВККА можуть оскар­жуватись і до суду.

2.3. Види адвокатської діяльності Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру» встановлює наступні види адвокатської діяльності:

— надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок з питань законодавства. З цією метою, наприклад, в юридичних консульта­ціях проводиться прийом громадян адвокатами відпо­відно до встановленого графіку. У деяких випадках після консультації клієнт складає угоду з адвокатом на здійснення захисту обвинувачуваного (підозрюва­ного) чи представництво у цивільних справах. Окрім кон­сультацій і роз'яснень, адвокати надають громадянам усні і письмові довідки, що роз'яснюють законодавство;

• складання заяв, скарг та інших документів правового характеру. Адвокат складає позовні заяви, скарги та інші документи, заявляє письмові клопотання. Такі документи можуть бути адресовані суду, прокуратурі, іншим правоохоронним органам, органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністраціям різних установ та організацій та ін.

Підставою для надання будь-якого виду правової допомо­ги є угода з клієнтом або відповідний документ про призна­чення захисника особою, яка провадить дізнання, слідчим, судом. При наданні таких видів правової допомоги як кон­сультації, роз'яснення з правових питань, довідки щодо за­конодавства, складання окремих правових документів адво­катом може укладатися угода у спрощеній письмовій формі або в усній — коли правова допомога надається безоплатно (ч. 1 ст. 16 Правил адвокатської етики);

• посвідчення копій документів у справах, які вони ве­дуть. Адвокати можуть посвідчувати копії будь-яких документів у справах, які вони ведуть (договорів, дові­док, угод). Таке посвідчення не є тотожним нотаріаль­ному посвідченню. Втім, дана норма закону надала ад­вокатам значно більше суто практичних можливостей реалізувати інтереси своїх клієнтів, перш за все у ци­вільних та господарських справах.

Пропонується законодавчо врегулювати механізм цього виду діяльності адвокатів, а також передбачити можливість посвідчення відомостей, отриманих від громадян у справах, що веде адвокат¹;

• представництво в суді, інших державних органах, пе­ред громадянами і юридичними особами. Адвокати представляють інтереси позивача, відповідача, третіх осіб, які беруть участь у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві. Вони можуть пред­ставляти інтереси громадян за цією категорією справ у інших державних органах (митних органах, органах виконавчої влади, державній податковій службі та інших). У кримінальному процесі адвокат як захисник здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, під­судного, засудженого, виправданого, може виконувати повноваження представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Він може брати участь у розгляді справ про адміністративні правопо­рушення;

• надання юридичної допомоги підприємствам, устано­вам, організаціям. Адвокат дає поради, консультації, роз'яснення з юридичних питань, складає документи та їх проекти, надає іншу юридичну допомогу підпри­ємствам, установам, організаціям. Така діяльність мо­же здійснюватися адвокатом як шляхом одноразового виконання доручень, так і через укладання з юридични­ми особами договору на абонентське обслуговування;

• здійснення правового забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридич­них осіб. Адвокат складає договори, консультує з пи­тань здійснення підприємницької і зовнішньоеко­номічної діяльності, створення і функціонування підприємств різних організаційно-правових форм, їхніх зовнішньоекономічних відносин, надає юридич­ну допомогу громадянам і юридичним особам при вирішенні спорів з органами державної податкової служби, митними органами, іншими державними ор­ганами тощо;

• відповідно до кримінально-процесуального законодав­ства адвокати виконують свої обов'язки не тільки у процесі дізнання та на досудовому слідстві, як зазна­чено у Законі (ч. 1 ст. 5), а також і в суді першої, апе­ляційної, касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження та на стадії виконання судових рішень.

Даний перелік не є вичерпним — адвокати вправі здійсню­вати й інші види юридичної допомоги, передбачені законо­давством.

2.4. Права та обов'язки адвокатів

Здійснення адвокатської діяльності неможливе без наді­лення адвоката значними професійними правами. Професійні права адвоката можна класифікувати у такий спосіб.

1. Права, що випливають зі статусу адвоката. Так, згідно із ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути вико­ристані як докази у цивільних, кримінальних, господар­ських і справах про адміністративні правопорушення, зок­рема:

• запитувати і отримувати документи та їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від гро­мадян — за їх згодою. У новій редакції ст. 48 КПК Ук­раїни виключено обов'язковість згоди громадян на одержання від них документів чи їх копій (п. 13). Пра­во адвоката на звернення до громадян при виконанні доручення клієнта стосується лише отримання від них документів згідно з Законом «Про адвокатуру». Однак відповідно до внесених у закон змін (ст. 48 КПК, абз. 6 ст. 6 Закону «Про адвокатуру») захиснику надане пра­во з моменту допуску до участі у справі опитувати гро­мадян;

• ознайомлюватися на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях з необхідними для виконання доручення до­кументами і матеріалами, за винятком тих, таєм­ниця яких охороняється законом. В Указі Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня ро­боти адвокатури» наголошується на тому, що органи державної влади та місцевого самоврядування, керів­ники підприємств, установ і організацій повинні спри­яти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази. При цьому встановлено, що відповідні відомості та копії до­кументів за запитами адвокатів та адвокатських об'єд­нань у справах, що перебувають у їхньому проваджен­ні, повинні надаватися безкоштовно.

Адвокат при виконанні доручення клієнта має дотриму­ватись етичних норм, зокрема, не розголошувати пов'язану з діяльністю певної юридичної особи інформацію, таємниця якої охороняється законом. У разі перешкоджання вико­нанню доручення клієнта (та за його згодою) адвокат може оскаржувати незаконні дії посадових осіб;

• отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян. Адвокат не є суб'єктом призначення експертизи, він лише має право заявляти клопотання про її призначен­ня, котре може бути задоволено або відхилено особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею (судом). У разі необхідності встановлення певних да­них за допомогою осіб, що мають спеціальні знання, адвокат має можливість звернутися до відповідного фахівця, висновок якого може бути визнаний слідчим або суддею (судом) джерелом доказів (ст. 65 КПК). Захиснику надано право з моменту допуску до участі у справі опитувати громадянЗаконодавець не визна­чив процедуру такого опитування, його доказове зна­чення, але оскільки ця дія названа серед інших способів збирання захисником відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, то інформація під час такого опитування має фіксуватися, а її письмо­ве викладення має завірятися підписами опитуваного та адвоката або посвідчуватися нотаріально². Захисник може заявляти клопотання про залучення такої інфор­мації до матеріалів справи на підставі наданого йому права подавати докази (п. 8 ст. 48, ст. 219 КПК);

• застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства. Частина 5 статті 48 КПК вста­новлює, що захисник може їх застосовувати при про­вадженні тих слідчих дій, в яких він бере участь, при ознайомленні з матеріалами справи, при розгляді спра­ви у відкритому судовому засіданні. Дозвіл на застосу­вання таких засобів дає особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя (суд). Такі дії захисника процесуально-

  1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про адвока­туру» від 11 липня 2003 р. // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 147.

  2. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2003. — №7.

му оформленню не підлягають. Згідно зі ст. 87-1 КПК можливе повне фіксування судового процесу за допо­могою технічних засобів, яке здійснюється на вимогу хоча б одного учасника розгляду справи в суді першої чи апеляційної інстанції;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадо­вих осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові вмотивовані відповіді на ці клопотання і скарги. Клопотання є важливим засобом здійснення функції захисту прав людини, воно дає можливість ад­вокату звертати увагу на необхідність відповідної діяль­ності посадових осіб щодо встановлення істини, забез­печення прав і законних інтересів громадян, брати ак­тивну участь у збиранні доказів. Право доповідати клопотання і скарги кореспондує обов'язку посадової особи надавати на них адвокату письмові мотивовані відповіді. Кримінально-процесуальний кодекс наділяє захисника правом заявляти клопотання, при цьому їх кількість, види, форми, стадії, в яких вони заявляють­ся, а також інші питання не обмежуються чинним за­конодавством.

Адвокат може бути присутнім при розгляді своїх клопо­тань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг.

Професійне право адвоката на збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, слід розуміти як можливість адвоката застосувати всі не заборонені зако­нодавством засоби, спрямовані на отримання необхідної ад­вокату інформації для здійснення своїх повноважень.

Адвокат може мати помічника чи декількох помічників з числа осіб, що мають вищу юридичну освіту (ст. 8 Закону України «Про адвокатуру»). Умови праці визначаються кон­трактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і по­мічником адвоката з дотриманням законодавства про пра­цю. Помічник адвоката може виконувати доручення по спра­вах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що стосуються процесуальних повноважень останнього. Не мо­жуть бути помічником адвоката особи, позбавлені права зай­матися адвокатською діяльністю.

2. Процесуальні права адвоката при здійсненні ними представництва в суді чи захисту обвинувачуваного (підо­зрюваного, підсудного) закріплені в Кримінально-процесу­альному, Цивільному процесуальному, Господарському про­цесуальному кодексах та Кодексі адміністративного судо­чинства України.

3. Права адвокатів як членів адвокатських об'єднань. Адвокати й адвокатські об'єднання мають право утворюва­ти регіональні, загальнодержавні і міжнародні спілки й асоціації.

4. Соціальні права адвокатів. Відповідно до Закону Ук­раїни «Про адвокатуру» адвокат, як і його помічник, кори­стується правом на відпустку, а також на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розмірів внесків на нього, то вони виплачуються адвокатами як осо­бами, що займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи і винятково на її праці.

Призначення і виплата допомоги і пенсій адвокатам та їхнім помічникам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Адвокат та його помічник мають право на надання їм усіх видів матеріального забезпечення та соціальних по­слуг за загальнообов'язковим державним соціальним стра­хуванням відповідно до закону (ст. 11 Закону України «Про адвокатуру»).

Обов'язкам адвоката присвячена ст. 7 Закону України «Про адвокатуру». При здійсненні своїх професійних повно­важень адвокат зобов'язаний: неухильно дотримуватися ви­мог чинного законодавства; використовувати усі передбачені законом способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Адвокат не має права: використовувати свої повноважен­ня на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення; відмовитись від прийнятого захисту підозрюваного, обвину­вачуваного, підсудного; прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у конкретній справі надає чи раніше надавав юридичну допомогу іншим особам, інтереси яких суперечать інтересам тієї особи, що наразі звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представ­ник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь- кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а та­кож в інших випадках, передбачених ст. 61 КПК України.

Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов'язків адвоката порівняно з Законом «Про адвокатуру». Це пояснюється необхідністю вироблення найбільш опти­мальних засобів захисту, оскільки адвокат, як зазначено у Правилах, виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих по відношенню як до клієнтів, так і до суддів, державних ор­ганів, адвокатури та окремих адвокатів. Так, Правила вста­новлюють, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентно і сумлінно, від нього вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практичного за­стосування (ст. 10). Адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11), забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристойний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо (ст. 13). Порушення адвокатом професійних обов'язків може призвести до при­тягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовляти­ся від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинува­чуваного, підсудного. Разом з тим у КПК України внесено зміни стосовно права захисника відмовлятися від виконан­ня своїх обов'язків після допуску до участі у справі за наяв­ності обставин, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, а також коли свою відмову він мотивує не­достатніми знаннями чи некомпетентністю (п. п. 1, 2 ч. 7 ст. 48 КПК).

2.5. Спілки та асоціації адвокатів

Закон України «Про адвокатуру» вперше передбачив пра­во адвоката й адвокатських об'єднань утворювати регіо­нальні, загальнодержавні і міжнародні спілки й асоціації, що представляють інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищають їх професійні та соціальні права, здійснюють методичну і видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також створю­ють спеціальні фонди.

Спілки й асоціації діють на підставі статутів і реєстру­ються в Міністерстві юстиції України. їх діяльність харак­теризується тим, що вони не займаються професійною адво­катською діяльністю, не керують нею, а представляють і захищають інтереси адвокатів та їх об'єднань.

Українські адвокати у вересні 1990 року на Установчому з'їзді адвокатів республіки утворили Спілку адвокатів Ук­раїни — незалежну, самоврядну організацію, метою якої відповідно до прийнятого з'їздом Статуту було об'єднання зусиль адвокатів республіки в напрямі формування демо­кратичної правової держави, підвищення рівня юридичної допомоги, що надається громадянам, установам та ор­ганізаціям, у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам, ролі й авторитету адвокатури у суспільстві й дер­жаві; сприяння законодавчому закріпленню індивідуальної, приватної адвокатської діяльності; досягнення адвокатурою повної самостійності та самоврядування; захист професійних прав і соціальних інтересів адвокатів, їх честі та гідності; по­ширення історичних традицій української адвокатури; роз­виток і поглиблення міжнародних зв'язків адвокатів.

Багато адвокатів входить до складу Міжнародної спілки (співдружності) адвокатів, статут якої, зокрема, передбачає, що вона: вивчає і поширює досвід кращих адвокатів світу; організує науково-методичну роботу щодо удосконалення діяльності адвокатури; надає допомогу об'єднанням адво­катів у проведенні професійного навчання; організує міжна­родні семінари, конгреси і конференції адвокатів; вивчає проблеми адвокатської етики, положення адвокатів у різних правових системах; проводить незалежні експертизи норма­тивних актів і законопроектів. Керівними органами спілки є: асамблея, правління, президія правління, президент, віце- президенти¹.

Розділ XIX

НОТАРІАТ