§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція

У розслідуванні кримінальних справ, особливо на почат­ковому етапі, дізнання посідає значне місце, однак основною формою розслідування є досудове слідство, під час якого проводиться всебічне, повне та об'єктивне дослідження об­ставин справи, виявляються обставини, що як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом'якшують його вину.

Слідство має назву «досудове» тому, що при його провад­женні не вирішується питання про винність особи, яку при­тягнуто до кримінальної відповідальності. Таке слідство ні­би передує судовому слідству, яке проводить суд. Лише суд може визнати особу винною у вчиненні злочину, але це не применшує значення досудового слідства. Його якість і пов­нота є передумовою та необхідною умовою успішного роз­гляду справи судом. Якщо цю умову порушено і не може бути поновлено в суді, справа може бути повернута судом на додаткове розслідування або ж по справі може бути винесено судом виправдання.

Основна відмінність між дізнанням та досудовим слід­ством полягає у тому, що органи дізнання здійснюють пере­важно оперативно-розшукові заходи, а у разі порушення кри­мінальної справи — слідчі дії, передбачені кримінально-про­цесуальним кодексом України (тобто кримінально-процесу­альну діяльність), з метою встановлення особи, яка скоїла злочин. Органи ж досудового слідства здійснюють слідство у повному обсязі, починаючи з моменту порушення криміналь­ної справи або отримання справи від органів дізнання і закінчуючи провадження у справі направленням її до суду або припиненням. При цьому слідчі розслідують злочини лише шляхом провадження слідчих дій, передбачених кри­мінально-процесуальним кодексом України, і не здійснюють оперативно-розшукових заходів.

Таким чином, під досудовим слідством розуміється кримі­нально-процесуальна діяльність уповноважених на те ор­ганів держави по встановленню факту злочину та особи, яка його вчинила, збору, перевірці, дослідженню та оцінці до­казів вчинення злочину.

Слідчі органи зобов'язані перевірити усі можливі по спра­ві версії, встановити та притягти до відповідальності всіх осіб, котрі скоїли суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину. Слідчий має право допитувати свідків, при­значати відповідні експертизи, проводити обшуки та огляди і виконувати всі інші необхідні дії, передбачені криміналь­но-процесуальним законодавством. Під час досудового слідства вживаються необхідні заходи, які забезпечують відшкодування збитків, заподіяних злочином. Крім цього, органи досудового слідства повинні виявляти причини і умо­ви, які сприяли вчиненню злочину, і застосовувати заходи щодо їх усунення.

Важливим принципом кримінального процесу є непри­пустимість розголошення даних досудового слідства, згідно з яким такі відомості можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визна­ють можливим. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 Кри­мінального кодексу України.

Слід відзначити, що інститут досудового слідства пройшов довгий і складний шлях розвитку. Після скасування в листо­паді 1917 р. інституту судових слідчих попереднє слідство з кримінальних справ проводилося місцевими суддями одно­особово, а по справах, підсудних революційним трибуна­лам, — слідчими комісіями, які створювалися губернськи­ми або міськими Радами робітничих, солдатських та селянсь­ких депутатів. Принципові зміни в організації попереднього слідства були здійснені на початку двадцятих років. Колегі­альна форма попереднього слідства була ліквідована. Прове­дення слідства покладалося на народних слідчих, які обира­лися і відкликалися Радами. Слідчі були підпорядковані ра­дам народних суддів і діяли в межах відведеної кожному з них дільниці.

У 1928 р. слідчий апарат було передано прокуратурі, а у 1940 р. слідчі підрозділи було створено також і в органах НКВС.

В Основах кримінального судочинства Союзу РСР і союз­них республік, а також у Кримінально-процесуальному ко­дексі УРСР (1958-1961 рр.) вказувалося, що до органів по­переднього слідства належать слідчі прокуратури і слідчі органи державної безпеки, а також визначалася їх підслід­ність.

У1963 р. було створено третій слідчий апарат — в органах МВС, а у 1998 р. — в податковій міліції. Така чотириланко- ва система органів досудового слідства існує дотепер.

Таким чином, органами досудового слідства є слідчі про­куратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки і слідчі податкової міліції (ст. 102 КПК України).

Компетенція або, точніше кажучи, підслідність справ слідчим кожної з трьох ланок системи органів досудового слідства визначена у кримінально-процесуальному законо­давстві (ст. 112 КПК).

Законодавець чітко розділив підслідність справ слідчим прокуратури, органів безпеки, органів внутрішніх справ та податкової міліції. За деякими категоріями справ досудове слідство проводиться тим органом, який порушив кримі­нальну справу.

Більшість кримінальних справ розслідують слідчі органів внутрішніх справ. Це більшість злочинів проти життя та здоров'я особи, проти власності, у сфері обігу наркотичних засобів та ін.

Розслідування кримінальних справ щодо умисних вбивств, статевих злочинів, злочинів у сфері службової діяльності на­лежить до підслідності слідчих прокуратури.

Слідчі військової прокуратури розслідують кримінальні справи, які підсудні військовим судам.

Слідчі податкової міліції розслідують справи про фіктив­не підприємництво, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів та ін.

До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідування особливо небезпечних державних злочинів — державної зра­ди, шпигунства, диверсій тощо.

Слідчий працює у безпосередньому контакті з органами дізнання, особливо з міліцією. По справах, які розслідують­ся, він має право давати органам дізнання доручення і вка­зівки про проведення розшукових і слідчих дій, вимагати від органів дізнання сприяння у розслідуванні злочинів. До­ручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'яз­ковими.

Прокурор здійснює керівництво роботою слідчих проку­ратури та нагляд за дотриманням законів у всіх слідчих ор­ганах.