§ 5. Функції прокуратури1

Прокуратура, як й інші державні органи, виконує прита­манні тільки їй функції, які визначаються як головні на­прямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виража­ють її сутність та призначення. Функції поділяються на на­глядові і ненаглядові.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокурату­ру покладаються такі функції:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, які здійсню­ють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обме­женням особистої свободи громадян;

5. нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадя­нина, додержанням законів з цих питань органами виконав­чої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадови­ми і службовими особами.

Окрім перелічених функцій, статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» на цей орган покладається також коор­динація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбаче­но, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосу­ванням законів та функцію досудового слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що ре­гулюють Ті функціонування.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не перед­бачені законами України.

5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави

Функції підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, — ненаглядові. Вони перед­бачають участь прокурора при розгляді справ у суді.

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, до­держуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про все­бічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлен­ий) судових рішень, що ґрунтуються на законі. Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів судової влади: змагальності, рівноправності сто­рін тощо.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» про­курор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів для усунення пору­шень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом України «Про про­куратуру» та процесуальним законодавством України.

У кримінальному процесі прокурор виступає в суді як державний обвинувач. Підтримуючи державне обвинува­чення, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у до­питі підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він бере участь також у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під час судового слід­ства, подає суду свої міркування щодо застосування кри- міняльного закону та міри покарання підсудному. При цьо­му прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцін­кою зібраних по справі доказів.

Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора в суді є встановлений законом обов'язок для прокурора відмовити­ся від обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. Він також до закінчення судово­го слідства вправі змінити висунуте особі обвинувачення (ст. 36 Закону «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокурату­ру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізич­ний чи матеріальний стан або з інших поважних причин са­мостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держа­ви — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок проти­правних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ визначаються процесуальним законодавством.

Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, про­курор сприяє суворому додержанню матеріального законо­давства та норм цивільного судочинства. Для цього він на­ділений низкою повноважень, специфічних саме для нього: правом звернутися до суду з заявою про захист прав і інте­ресів інших осіб; вступити у справу в будь-якій стадії проце­су; знайомитися з матеріалами цивільної справи тощо.

Важливим повноваженням, яким володіє прокурор неза­лежно від його участі у розгляді в суді першої інстанції кон­кретної кримінальної або цивільної справи, є внесення апе­ляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Прокурор або його заступник в межах своєї компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції мають право внести у вищестоящий суд апеляційне, касаційне і ок­реме подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів. При цьому помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі по­дання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.