§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції

У країнах з демократичним ладом питання, що стосують­ся організації й діяльності судів, порядку формування суддівського корпусу, регламентуються як на рівні консти­туцій, так і на рівні спеціального законодавства. Межі нор­мативного регулювання дозволяють насамперед визначити коло державних органів і процедуру формування суддівсько­го корпусу, а отже, і ступінь незалежності суддів при відправ­ленні правосуддя.

У 1998 р. в Україні створено новий, досі невідомий вітчиз­няній системі державної влади інститут — Вищу раду юс­тиції. До цього її необхідність була зафіксована у ст. 131 Кон­ституції України¹. Запровадження у конституційну структу­ру держави цього інституту, урахування зарубіжного досвіду функціонування подібних аналогів у інших країнах при приєднанні до загальновизнаних європейських цінностей по­винні були дати вагомі результати і забезпечити становлення конституціоналізму в Україні. Існування Вищої ради юстиції поряд з такими органами як Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Ра­хункова палата сприяє розвитку процесу по відтворенню де­мократичної спрямованості Конституції України²_е

1. Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Див.: Тацій В. Я., Тодика Ю. М. Проблеми становлення і розвитку ук­раїнського конституціоналізму // Державне будівництво та місцеве само­врядування: 36. наук. пр. — X.: Право, 2001. — С. 9, 14.

312

Вищу раду юстиції слід розглядати як державний, пуб­лічний, колегіальний орган. Моделюючи оптимальну струк­туру правового статусу Вищої ради юстиції, необхідно по­класти в його основу такі елементи:

1. порядок формування складу Вищої ради юстиції;

2. порядок припинення діяльності члена Ради, процедуру та порядок переобрання складу;

3. компетенцію Вищої ради юстиції, порядок і способи її реалізації;

4. повноваження Голови Вищої ради юстиції;

5. повноваження члена Вищої ради юстиції;

6. нормативно-правове визначення місця Вищої ради юс­тиції в системі державної влади.

Слід зазначити, що в усіх країнах, де існують аналогічні органи, їх правовий статус регулюється національним зако­нодавством. У конституційному порядку визначаються: кількісний склад, особи, які входять до складу за правом (за посадою), вимоги до інших членів рад, порядок формування і термін дії складу, порядок визначення або обрання голови ради, його заступників, їх повноваження. У спеціальних нормах більш детально визначаються компетенція, порядок реалізації повноважень, порядок взаємодії з іншими органа­ми держави, структура апарату та ін.

Закріплення правового статусу Вищої ради юстиції в Розділі VIII Конституції України «Правосуддя» говорить про початкове бачення цього нового для України інституту в системі органів судової влади. Але існують й інші думки про місце Вищої ради юстиції в системі державних органів з огляду на теорію поділу влади.

У теорії конституційного права вважається, що органи, подібні Вищій раді юстиції України (у Франції, Італії і Пор­тугалії це Вища рада магістратури, Іспанії — Вища рада су­дової влади, в Болгарії була створена Вища судова рада, в Польщі — Загальнопольська судова рада), належать до ор­ганів суддівського самоврядування¹. Також вважається, що Вища рада юстиції нарівні з прокуратурою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою пала­тою, Центральною виборчою комісією належить до системи контрольно-наглядових органів¹. У сфері адміністративного права Вища рада юстиції розглядається навіть як держав­ний орган, що здійснює державне управління в органах су­дової влади. Існує думка, що в цьому разі при здійсненні своєї діяльності Вища рада виконує функції управління, що зв'язують в єдине ціле запланований результат, практичну діяльність по виконанню намічених завдань та отриманий результат².

При вирішенні цього питання велике значення мають особливості національної правової системи країни, а саме: особливості судоустрою, наявної системи органів суддівсько­го самоврядування, розподіл повноважень по формуванню суддівського корпусу.

Так, відповідно до Конституції Угорської Республіки Дер­жавна рада правосуддя здійснює адміністративне керівниц­тво судами, а органи суддівського самоврядування з нею у цьому співпрацюють. Конституція Іспанії визначає Гене­ральну раду судової влади як керівний орган у сфері засну­вання і діяльності судів та роботи суддів і магістратів. Кон­ституція Республіки Польща покладає на Загальнопольську судову раду обов'язок стояти на сторожі незалежності судів і незалежності суддів.

У Португалії, Молдові, Польщі, Угорщині, Словенії, Ма­кедонії, Казахстані повноваження рад поширюються тільки на суди. У Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Вірменії, Ру­мунії повноваження рад поширюються як на суддів, так і на працівників прокуратури. У Болгарії Вища судова рада при­значає, переміщає і звільняє з посад не тільки суддів, але і прокурорів та слідчих. У вказаних країнах це пов'язано із подібністю правового статусу суддів та прокурорів.

Таким чином, ради юстиції можна поділити на три види:

1. компетенція яких поширюється тільки на суддів;

2. компетенція яких поширюється на суддів і прокурорів (до цього виду належить і Вища рада юстиції України);

3. компетенція яких поширюється на суддів, прокурорів та інших осіб.

Отже, виходячи з повноважень Вищу раду юстиції в Ук­раїні можна визначити як незалежний орган, що перевіряє результати діяльності кваліфікаційних комісій суддів по до­бору і рекомендації кандидатів на посади суддів, контролює обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності суддів та прокурорів і здійснює дисциплінарне провад­ження стосовно суддів у випадках, передбачених Законом України «Про Вищу раду юстиції».