Концептуальні положення транзактного аналізу: теорії я-станів, комунікативних взаємодій, ігор, сценаріїв

Цей аналіз як психологічна течія набув широкої популярності в 60-ті роки завдяки появі двох книжок, які стали бестселерами (Е.Берн. "Ігри, а які грають люди. Люди, які грають в ігри"'. Т.Харріс. "Зі мною все в порядку – з вами все в порядку"). Трансакційний аналіз ґрунтується на динамічних принципах і має своїм предметом міжособистісну поведінку; він тлумачить проблему неврозу в дусі раціональності та відрізняє себе від когнітивної терапії.

Як зауважує сам Берн, у своїх висновках він спирається на клінічні спостереження, на досвід роботи з хворими, в яких були розладнані інтегральні стани "Я". Це мало висвітлити ряд ґрунтовних питань психології та психіатрії. Зокрема, мова йде про наявність в особистості хворого "архаїчних елементів" і про можливість навчання хворого структурному і трансакційному аналізу.

Центральною для трансакційного аналізу є практика, відома як stroking-прийом, – процес стимулювання і сприяння пізнавальним актам інших людей. Взірці прийомів формують загальну тему в головних субсекціях трансакційного аналізу.

Трансакційний аналіз приділяє особливу увагу тим стимулам і відповідям, які трапляються на психологічному рівні, які завжди не вербальні та позасвідомі для суб'єктів – учасників комунікації.

Існують приховані трансакції, і можна вважати, що вони вирішують реальний результат психічної зміни. Стимули та відповіді є сильними засобами, які люди використовують для впливу одне на одного.

Ігри – найбільш оригінальне поняття в трансакційному аналізі – тлумачиться за умови регулярного використання прихованих трансакцій, що дають підставу з'ясувати чинники "програшів" кожного з учасників ситуації. Гравці виходять із психологічних ролей Переслідувача, Рятівника або Переможеного та утворюють напрям, рутинний для часової структури, передбачають збудження та уникнення інтимності. Вони можуть бути згруповані, починаючи з нижчого рівня надокучливості до кримінальної поведінки та охоплення великої частини щоденної активності.

Аналіз сценарію перевіряє плани, створені ще в ранньому дитинстві під батьківським впливом і спрямовані на створення найбільш важливих аспектів життя. Вони полягають у виникненні міфів із повідомлень, отриманих щодо самості й світу, та входять в головні категорії ''переможця", успіху, "переможеного", які є толерантними, але незадовільними, "загубленого", який презентує проблеми різного рівня. Сценарії мають бути трансформовані через зміну рішення, яке заступає старі внутрішні обов'язки згідно з реалістичним і більш правильним світоглядом.

Екзаменаційний білет № 5 Класифікація психодіагностичних методик

Є 5 видів, які поділяються на декілька підвидів.

І.Тести по спрямованості.

1) тести досягнень – тип методик, спрямованих на діагностику досягнутого рівня розвитку здібностей, навичок, знань;

2) тести інтелекту – тести загальних здібностей. Тести, які виявляють ступінь оволодіння діями з вербальним, числовим чи графічним матеріалом;

3) тести креативності – (лат. слово – створення). Сукупність методик спрямованих на вивчення і оцінку творчих здібностей людини. Креативність визначають на таких рівнях:

• особистісному – як на творчість людини впливає сама людина;

• пізнавальному – як на творчі здібності впливають інтелектуальні можливості;

4) тести критеріально-орієнтовані – сукупність методів

психодіагностики, які діагностують степінь оволодіння певними діями,

певними видами задач;

5) тести особистості – група методик, спрямованих на вимірювання проявів особистості;

6) тести спеціальних здібностей – група методик, спрямованих на діагностику окремих аспектів інтелекту.

ІІ. Тести за формою процедури дослідження.

1) тести групові – коли проводиться одночасне обстеження групи людей;

2) індивідуальні – діагностика окремої особи, проводиться з однією людиною.

ІІІ. За особливостями тестових завдань.

1) вербальні – матеріал подано в словесній формі;

2) практичні – невербальні завдання.

IV. Тести в залежності від часових обмежень.

1) тести швидкості:

а) коли ми задаємо певний час і визначаємо скільки за цей час людина виконала завдань;

б) коли ми визначаємо об'єм завдань і фіксуємо час, за який людина ці завдання виконала;

2) тести результативності

а) орієнтовані на констатацію досягнутого результату.

V. Тести за наочністю.

1) апаратурні – проведення яких вимагає необхідної апаратури;

2) бланкові тести – бланки.

Проаналізуйте специфічні ризики помилок людини та їх фактори, виходячи зі зв’язків суб’єкта з усіма елементами ергатичної системи, спираючись на її поширену в авіації модель, відому під абревіатурою SHEL

Враховуючи вплив людського чиннику на безпеку польотів при управлінні повітряним рухом, запропоновано розглядати авіадиспетчера як центральну ланку контуру управління. Спираючись на такий підхід, адаптована модель SHEL, що рекомендується міжнародною організацією цивільної авіації (ІСАО) для виявлення потенційних небезпек в авіаційних системах, та проведений системний аналіз нестиковок елементів контуру управління повітряним рухом. Зроблений формальний опис ризику ситуацій, коли проявляються нестиковки блоків моделі SHEL. Оскільки професійна діяльність авіадиспетчера розглядається як безперервний ланцюг рішень, що виробляються та реалізуються в явних та неявних формах в умовах дії ризику стохастичного і нестохастичного характеру, то запропонована модель проблемної ситуації, що враховує: множину стратегій авіадиспетчера; множину значень визначених і невизначених факторів; множину результатів діяльності; множину числових значень наслідків діяльності; множину показників і критеріїв ефективності; інформацію про відношення авіадиспетчера до стохастичного ризику, а також модель його переваг.

Зважаючи на модель SHEL ІКАО, запропоновано при аналізі впливу ЛЧ в системах УПР, розглядати авіадиспетчера як центральну ланку контуру системи управління повітряним рухом. Спираючись на такий підхід, проведений системний аналіз нестиковок елементів такого контуру.

Професійна діяльність авіадиспетчера розглядається як безперервний ланцюг рішень, які формуються і реалізуються в умовах ризику. Тому методами теоретико-імовірнісного підходу проведений формальний кількісний опис задач управління в умовах стохастичного ризику.