Екзаменаційний білет № 40 Особливості консультативної роботи з почуттями та емоціями

Можна виділити декілька універсальних цілей психологічного консультування з почуттями та емоціями, які у більшому або меншою мірою згадуються теоретиками різних шкіл:

- сприяти зміни поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, відчувати задоволеність життям, попри деякі неминучі соціальні обмеження;

- розвивати навички подолання труднощів у зіткненні з новими життєвими обставинами та вимогами;

- забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень: в процесі консультування пацієнт може навчитися приймати самостійних рішень, розподіляти свій час і енергію, оцінювати наслідки ризику, властивості своєї постаті, досліджувати полі цінностей, у якому відбувається прийняття рішень, долати емоційні стреси, розуміти вплив установок бути прийнятим рішень тощо.;

- розвивати вміння зав'язувати і підтримувати міжособистісні стосунки: спілкування з людьми займає значну частину життя і в багатьох викликає труднощі через низького рівня половини їхньої самоповаги чи недостатніх соціальних навичок; чи це сімейні конфлікти дорослих чи проблеми взаємовідносин дітей, потрібно покращувати якість життя клієнтів з допомогою навчання кращому побудові міжособистісних відносин;

- полегшити реалізацію і підвищення потенціалу особистості: в консультуванні необхідно йти до максимальної свободі клієнта (враховуючи природні соціальні обмеження), і навіть до розвитку здібності клієнта контролювати свого оточення і власні реакції, провоцируємі оточенням.

Перелічені мети багато в чому збігаються з переліком типових запитів клієнтів – і їхніх сподівань від результатів консультативної допомоги: краще зрозуміти себе чи ситуацію; змінити свої почуття; зуміти ухвалити будь-яке рішення; утвердитися у вирішенні; заручитися підтримкою після ухвалення рішення; зуміти змінити ситуацію; пристосуватися до ситуації, яка, швидше за все, не зміниться; дати розрядку своїм почуттям; розглянути можливості і вибрати жодну.

Розкрийте зміст поняття “спілкування” і дайте характеристику різних видів спілкування

Часто у побутовому мовленні, а іноді й у науковій літературі спілкування ототожнюють з комунікацією. Однак поняття «спілкування» і «комунікація» різняться між собою. Поняття «спілкування» є більш загальним, а «комунікація» – конкретним, що позначає лише один із типів спілкування.

Спілкування – сукупність зв'язків і взаємодій людей, суспільств, суб'єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Спілкування людей – складний процес взаємодії особистостей у конкретному часовому й просторовому вимірі. Будь-які стосунки людей з використанням мови мають багато спільних ознак, що дозволяє стверджувати про спілкування як універсальну категорію.

Спілкування – одна з необхідних і всезагальних умов формування і розвитку суспільства й особистості. Комунікація ж, як правило, пов'язана лише з інформаційним зв'язком.

Види спілкування розрізняються за різними параметрами.

Залежно від контингенту учасників спілкування – може бути міжіндивідним, індивідно-груповим та міжгруповим.

За мірою опосередкованості – виділяють безпосереднє і опосередковане спілкування.

За тривалістю – короткочасне і тривале.

За закінченістю – закінчене та незакінчене.

Специфічним є так зване особистісне спілкування, яке має свою мету, засоби і прийоми. Особистісним є таке спілкування, у процесі якого в людини, яка вступає у контакт, проявляється доброта як якість особистості (М. Л. Бобнєва).