Поняття “провідної діяльності”. Аналіз гри, учіння та праці як провідних видів діяльності

Провідна діяльність – це діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості.

Провідна діяльність є показником психологічного віку дитини і характеризується тим, що в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психологічних особливостей особистості на даній стадії розвитку.

Гра відтворює стабільний і інноваційне в життєвої практиці, і, отже, є діяльністю, у якій стабільне відбивають саме правил і умовності гри – у яких закладено традиції і норми, а повторюваність правилами гри створює тренінгову основу розвитку. Інноваційний самим шляхом іде від установки гри, що сприяє тому, щоб дитина вірив або вірив в усі, що відбувається у сюжеті гри. Багато іграх «функція реального» присутній як у виглядісрезових умов, як у вигляді предметів – аксесуарів, як у самої інтризі гри. О.Н. Леонтьєв довів, що вона оволодіває ширшим, безпосередньо недоступним йому колом дійсності, лише у грі. Граючи, дитина знаходить себе і усвідомлює себе особистістю.

Для дітей гра – сфера їх соціального творчості, суспільного телебачення і творчого самовираження. Гра надзвичайно інформативна. Гра – історія пошуку дитиною себе у колективі однолітків, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сьогодення й майбутнього, повторення соціальної практики, доступною розумінню.

Учіння – провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності

Сьогодні актуальним є питання формування компетентності дитини – не тільки володіння нею певним багажем знань, а вміння їх критично осмислити, продуктивно використовувати і самотужки поповнювати, збагачувати.

Праця є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів – матеріальних та ідеальних. Вона є вічною необхідною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання.

Трудова діяльність зумовлюється певними мотивами і спрямована на досягнення певної мети.

Екзаменаційний білет № 39 Психотехнічні засоби впливу на клієнта

Вплив у психології розуміється як цілеспрямований процес і результат змін консультантом поведінки, установок клієнта в ході взаємодії з ним. Виділяють вплив спрямований і не спрямований. Спрямований вплив здійснюється за допомогою застосування переконання і навіювання. При їх використанні консультант передбачає отримати певний результат від об’єкту впливу.

Переконання – метод впливу на свідомість клієнта через звернення до його власного критичного судження. Метод переконання складається із відбору, логічного упорядкування фактів і висновків відповідно до цілі впливу. Переконання є основою раціональної психотерапії. В.Бехтєрєв вважав корисним поєднання переконання і навіювання, особливо для клієнтів з низьким розвитком критики. Неможливо відмежувати від переконання сугестивний елемент, пов’язаний з авторитетом особистості консультанта, який впливає на результативність консультативного процесу взагалі. Переконання являється складовою частиною будь-якого виду психологічної допомоги незалежно від того, усвідомлюється воно спеціалістом чи ні.

Навіювання – це цілеспрямований процес прямого чи непрямого впливу на психічну сферу клієнта. Здійснюється за допомогою спеціально організованої інформації таким чином, щоб її сприйняття відбувалося без критичної оцінки і логічного опрацювання об’єкта впливу і сприяло впливу на нервово-психічні і соматичні процеси. Основним засобом навіювання являється мовлення консультанта. Невербальні фактори (жести, міміка, дії) являються доповнюючи ми.