Сутність психологічного аналізу проблеми

Психологічний аналіз – різновид наукового аналізу, подібного філософського, математичного та ін.. Характерною особливістю психологічного аналізу є те, що об'єктом його вивчення є психічна реальність, психічні процеси, стани, властивості людини. А також різні соціально-психологічні явища, що виникають у групах, колективах: думки, спілкування, взаємини, конфлікти, лідерство і ін.. Методологічною основою психологічного аналізу можуть виступати філософські системи, загальнонаукові принципи пізнання, а також загально-психологічні положення про суб'єкта, зв'язку внутрішнього і зовнішнього , специфічності психологічних закономірностей, яким підпорядкований той чи інший вид діяльності. Наприклад, психологічний аналіз самоосвіти передбачає вивчення цілей, мотивів, способів самостійної роботи з придбання, поглибленню, розширенню та вдосконаленню знань, навичок, умінь, а також її особливостей в умовах загальної і спеціальної освіти.

Екзаменаційний білет № 43 Психодіагностика конституційних диспозицій

Різноманітні теорії особистості дослідники класифікували на такі групи: теорії особистісних рис і якостей (диспозицій), інтрапсихічні теорії, психодинамічні теорії та їх численні відгалуження, пояснювальні парадигми, (інформаційний підхід, феноменологічні теорії і теорії научіння), хоч такий підхід поділяють не всі вчені.

До теорії рис особистості зараховують також психометричні особистісні теорії (психометричні теорії), орієнтовані на оцінювання звичайного діапазону поведінки. Теорію рис і теорію тестів об'єднали їх перші теоретики – Р.-Б. Кеттел і Г.-Ю. Айзенк, які намагались за допомогою факторного аналізу перевіряти свої гіпотези.

"16-факторний особистісний опитувальник" і його клінічний варіант є універсальним, практичним тестом, що дає багатогранну інформацію про індивідуальність. Унікальні питання мають проективний характер, відображають звичайні життєві ситуації.

Різні форми опитувальника є популярним засобом експрес-діагностики особистості. їх використовують у всіх ситуаціях за необхідності здобути знання про індивідуально-психологічні особливості людини. Опитувальник діагностує риси (конституційні фактори) особистості.

Проаналізуйте взаємозв’язок понять “соціальний статус”, “соціальна роль”, “соціальна позиція” особистості

Соціальні статуси взаємопов'язані один з одним, але не взаємодіють між собою. Взаємодіють між собою тільки суб'єкти (власники, носії статусів, тобто люди). У соціальні відносини вступають не статуси, а їх носії.

Соціальні відносини зв'язують між собою статуси, але реалізуються ці відносини через людей – носіїв статусів.

Хоча статуси безпосередньо не вступають у соціальні відносини, а тільки опосередковано – через їх носіїв, вони головним чином визначають зміст і характер соціальних відносин.

Соціальна роль є динамічною характеристикою статусу, це модель поведінки, орієнтованої на даний статус, на виховання прав і обов'язків, які приписані конкретному статусу. Але приписані правила поведінки – соціальні норми характеризують не статус, а саме роль. Роль має справу не з соціальними відносинами (як статус), а з соціальною взаємодією. Отже:

- соціальні ролі і соціальні норми відносяться до соціальної взаємодії;

- соціальні статуси, права і обов'язки, функціональний взаємозв'язок статусів відносяться до соціальних відносин;

- соціальна взаємодія характеризує динаміку суспільства, соціальні відносини – його статику.

Поняття "соціальна позиція" відображає усвідомлення особистістю своєї належності до певної спільноти, інтереси і цінності якої людина розцінює як свої власні та прагне реалізувати їх у своїй діяльності. Важливо розуміти, що люди, які об'єктивно за своїм походженням або належністю є членами однієї спільноти, можуть ототожнювати себе з іншою, свідомо відстоювати її інтереси. Самосвідомість людини як суб'єктивний чинник формування її соціальної позиції, як правило, відбиває складну сукупність соціальних зв'язків і відносин, складність соціальної структури суспільства.