Психологія хворих з психічними розладами (епілепсія, шизофренія, алкоголізм, наркоманія

Масові інфаркти і інсульти, неврози і психози, алкоголізм, наркоманія злочинність – це не що інше як результат психічного перевантаження особистості.

Недостатній потенціал інтелектуальної забезпеченості змісту технічного прогресу створює реальну загрозу екологічної катастрофи, вочевидь – серйозну соціальну і психологічну кризу. Це проблема номер один у цивілізованому світі. Сучасна цивілізація, а разом з нею і школа, несуть у собі небезпеку знищення людської індивідуальності, перетворення дитини з головної гуманістичної цінності в засіб системи освіти.

Сучасні технології в найближчому майбутньому дозволять відійти від інтелектуально-психологічної кризи, звільнити мозок людини від накопичення і зберігання значної частини інформації і доручити цю функцію інформаційним системам. Персональний комп'ютер може і повинен стати інформаційною базою інтелекту людини.

Але ситуація, що склалася, залишається проблемною і вимагає шукати нових дійових підходів до рішення задач адекватного розвитку зростаючого покоління, формування інтелекту нового типу, особистості нової епохи.

У період пубертату можуть починатися або загострюватися хронічні психічні захворювання. Під час огляду підлітків слід пам'ятати про вплив віку на клінічну картину і перебіг психічних захворювань. Тому для обґрунтованого експертного висновку необхідно одержання об'єктивних відомостей про підлітка, про перенесені ним у дитинстві захворювання і травми головного мозку, про факти його неправильного поводження в минулому, про динаміку його стану до періоду обстеження. У цей період зустрічаються підлітки з залишковими явищами раннього органічного ураження головного мозку, рідше – з ознаками психопатії, шизофренії, олігофренії, інфантилізму і ще рідше – з ознаками епілепсії.

Однією з основних особливостей усіх цих захворювань у підлітків є невиразність, нерозгорнутість, фрагментарність симптоматики і переважання в клінічній картині характерологічних, невротичних порушень і відхилень поведінки (своєрідні синдромальні характеристики, афективні порушення, перебільшені прояви психологічного кризу дозрівання, вікові реакції протесту, імітації, відмови, розлади поведінки і часто масивна педагогічна запущеність).

Екзаменаційний білет № 14 Когнітивні стилі діяльності. Врахування особливостей перебігу психічних процесів у навчальній діяльності

Вивчення когнітивних стилів знаходиться на межі психології пізнання і психології особистості. Дослідників проблеми когнітивних стилів цікавить людська індивідуальність і переконання в існуванні характерних для всіх людей індивідуальних форм розуміння реальності.

В світлі загально-психологічної теорії діяльності О.М.Леонтьєва стиль постає перед нами як механізм, що здійснює функції регуляції діяльності на різних її рівнях. Дослідники інтерпретують когнітивний стиль як вираження інструментальної цілісності особистості, як набір певних способів вибору операційного складу процесів переробки і структурування інформації, що визначає не стільки рівень, скільки спосіб, манеру здійснення діяльності. Вони розглядають "когнітивний стиль" як стабільну систему установок, що характеризують індивідуальну стратегію вирішення пізнавальних задач (що і як я повинен робити, щоб дізнатись), а також механізм, що здійснює функцію регуляції діяльності на різних її рівнях, а також, що характеризується стійкістю в часі.

Таким чином, поняття когнітивного стилю використовується для позначення, з одного боку, між-індивідуальних особливостей в процесах обробки інформації та, з іншого боку, виділення типів людей в залежності від особливостей їх когнітивної організації.

Психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, уява, мислення і мова) відіграють важливу роль в діяльності, навчанні і вихованні студентів. Засвоєння знань, вироблення переконань, практичні дії лягають в основу психічних процесів, особливо мислення. Ефективність діяльності спеціаліста визначається не тільки властивостями його особистості, але і рівнем функціонування психічних процесів. Тому формування особистості спеціаліста передбачає активізацію та вдосконалення психічних пізнавальних процесів відповідно до вимог спеціальності і професійної діяльності в цілому.

Уявіть, що ви працюєте психологом і Вам потрібно відібрати із 12 претендентів одного на посаду авіадиспетчера. На яку інформацію ви би спирались при такому виборі і як би побудували інтерв’ю з претендентами?

Інтерв'ю являє собою особливий підметод опитування. Це проведена за визначеним планом бесіда, що припускає прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей ведеться або безпосередньо інтерв'юером (його асистентом), або механічно (на плівку).

Основна відмінність інтерв'ю полягає в тому, що, реалізуючи (як і анкетне опитування) функцію одержання первинної соціологічної інформації, воно є певною формою соціально-психологічної взаємодії дослідника і респондента.

Специфіка подібної взаємодії така, що, на відміну від звичайного акту спілкування індивідів, відбувається точна диференціація ролей між інтерв'юером і респондентом. Інтерв'юеру надається головна роль ініціатора в організації і проведенні бесіди, у той час як респондент виступає в ролі веденого, у ролі джерела інформації.

Дослідник запитує, респондент відповідає; дослідник, оперуючи питаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях слідує за ним. Це й визначає специфіку інтерв'ю як різновиду опитування.

Та обставина, що в рамках інтерв'ювання дослідник розмовляє з кожним респондентом, значно підвищує надійність інтерв'ю, дає можливість дещо обмежити обсяг вибіркової сукупності. І всупереч думці, що інтерв'юер може впливати на якість інформації тощо, сьогодні на Заході приблизно 3/4 маркетингових опитувань здійснюється у формі інтерв'ю. Переважна більшість опитувань, проведених маркетинговими центрами в Україні, також сьогодні здійснюється у формі інтерв'ю.

Слід зазначити, що інтерв'ю нерідко використовується як додатковий метод, за допомогою якого уточнюється інформація, отримана в процесі анкетного опитування. При опитуваннях спеціалістів, експертів теж частіше за все застосовується методика інтерв'ю.

Інтерв'ю класифікуються за багатьма засадами: за функціями, для реалізації яких вони застосовуються; цільовим призначенням; типом опитуваних суб'єктів; рівнем формалізованості; технікою організації опитувань за рядом інших чинників.