Побудуйте програму складання професіограми та психограми авіадиспетчера

Професіограма – це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти авіадиспетчер.

Перелік вимог професії до психіки людини та необхідних здібностей складає психограму професії авіадиспетчера.

Під професійними здібностями авіадиспетчера розуміють достатньо стійкі властивості особистості, які змінюються в процесі діяльності і забезпечують її успішність та вдосконалення.

Висока якість діяльності диспетчера визначається адекватністю його дій змінам професійного середовища. Професійна середу диспетчера включає в себе природні елементи (висота хмарності, вітер, опади та інші метео-явища, стан злітно-посадочної смуги (ЗПС) і т. д.), технічні елементи (керовані об'єкти – повітряні судна; радіотехнічні засоби, наземне обладнання аеропорту і т. д.) і соціальні елементи (екіпажі повітряних суден, диспетчери інших пунктів, працівники служб, пасажири). Взаємодія диспетчера як суб'єкта праці і його профсреди може порушуватися в аілу різних непередбачених змін в будь-якому з елементів, наприклад в результаті відмови одного з радіотехнічних пристроїв, несприятливих погодних умов, неправильних дій екіпажу і т. д. Оптимальні умови припускають поступові, передбачувані зміни повітряної обстановки , стабільні характеристики професійного середовища.

На даному етапі аналізу психологічного змісту професійних завдань диспетчера ми обмежуємося оптимальним режимом, в якому діяльність диспетчера УВС розглядається нами на визначеному рівні узагальнення, відповідному технологічному опису професійних завдань, без урахування конкретних ситуацій та індивідуальних способів діяльності. У зв'язку з цим нами була зроблена спроба розкрити психологічний зміст основних завдань, які диспетчери зобов'язані виконувати у відповідності з різними інструкціями, що регламентують їх діяльність на всіх етапах управління повітряним рухом (таблиця).

Клінічна психологія у клініці внутрішніх хвороб (кардіології, пульмонології, гастроентерології, клініці інфекційних хвороб, неврології, ендокринології)

В клініці внутрішніх хворих постійно приходиться спостерігати соматогенні і психогенні порушення. Соматогенно обумовлені психічні порушення частіше виникають у тривожно хворих з іпоходричною фіксацією на своєму столі. В їхніх жалобах, крім обумовлених основним захворюванням, багато нервозоподібних: на слабість, в’ялість, швидку втомлюваність, головну біль, порушення ритму сна, страх за свій стан, надмірну пітливість, серцебиття та інші. У таких хворих відмічаються різні аффестивні порушення в вигляді періодично виникаючої тривоги. Такі порушення часто приходиться спостерігати у хворих з гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, у осіб, які мають виразкову хворобу шлунку і дванадцятипалої кишки.

Неврозоподібна симптоматика нерідко маскує клінічну картину основного захворювання. В результаті хворі звертаються до спеціалістів різного профілю, але полегшення від призначеного лікування наступає не завжди.

При важких декомпенсаціях серцевої діяльності, цирозі печінки і уремії можуть розвиватися психотичні стони з галюцинаційними переживаннями. Психотичний стан може виникнути і у соматичних хворих на фоні високої температури.

Великої уваги заслуговує психотичні стани у постарілих, які хворіють на гіпертонічну хворобу. На висоті підйому артеріального тиску в них можуть виникнути динамічне порушення мозкового кровообігу, передінсультний стан та інсульт. В клінічній картині в першу чергу відмічається порушення орієнтування і типу оглушення. Хворі не орієнтуються в навколишньому середовищі, важко відповідають на поставлені питання, інколи спостерігається порушення мови.

Хворі з соматичними психічними порушеннями потребують великої уваги. Потрібно пам’ятати, що ці хворі дуже хворобливо реагують, якщо запропонувати проконсультуватися у психіатра, а деякі вважають це принизливим. До багатьох жалоб і прохань хворих потрібно віноситися терпимо, проявляти психотерапевтичний підхід, який для них є одним з методів лікувальної дії.