Програма і методика проведення психофізіологічних досліджень. Методи реєстрації психофізіологічних реакцій

Порядок організації та проведення психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, розроблено на виконання статей 4, 5, 17 Закону України "Про охорону праці" та у розвиток Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246

Встановлення відповідності працівника за психофізіологічними критеріями до виконання роботи підвищеної небезпеки та такої, що потребує професійного добору, та оформлення Висновку ПФЕ здійснюється на підставі оцінки результатів психофізіологічного обстеження працівника і визначення відповідності рівня його професійно важливих психофізіологічних якостей професійним вимогам до виконання конкретного виду роботи.

Комплекс психофізіологічних методик і критерії психофізіологічної експертизи розробляються, як правило, для виду робіт, що охоплює групу однорідних професій.

Галузеві центри психофізіологічної експертизи (Галузеві центри) організовують і координують діяльність Галузевих відділів, здійснюють уточнення категорій працівників, що підлягають психофізіологічній експертизі, та переліків професійно важливих якостей за окремими професіями, формують методичні рекомендації з проведення ПФЕ у галузі. Галузеві центри створюються за рішенням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та координують свою діяльність з Міжгалузевими центрами.

Поліграф (polygraph, від грец. πολύ – багато и γράφω – писати, синонім: детектор брехні, лай—детектор) є різновидом психофізіологічної апаратури і представляє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів. Аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Екзаменаційний білет № 38 Кризове консультування та його особливості. Етапи надання кризової допомоги

Кризове консультування – це найбільш актуальна та складна форма консультування з проблем, пов'язаних з ВІЛ. Клієнт у стані кризи, пов'язаної з ВІЛ, охоплений страхом, він не здатен до конструктивних дій, і тому він або абсолютно пасивний, або збуджений і ворожий. В такому випадку марно намагатися отримати детальний анамнез. На цей час клієнт має потребу у комусь, хто буде його слухати і зможе швидко встановити з ним робочі стосунки.

Консультування при ВІЛ-інфекції/СНІДі неможливо підвести під якусь схему, оскільки кожний клієнт – індивідуальність. Проте певні його елементи і принципи мають загальний характер. Тривалість етапів консультування залежить від потреб клієнта та ступеню його готовності скористатися послугами консультанта.

Що має робити консультант на початковому етапі? Слухати уважно, неупереджено, доброзичливо. Реагувати на ознаки кризи і допомагати людини висловлювати почуття та поновлювати самовладання, пояснювати відповідні факти щодо самої ВІЛ-інфекції, підкреслювати необхідність зміни ризикованої поведінки, пропонувати емоційну підтримку і допомагати налагодити стосунки з рідними, близькими та друзями, якщо у цьому є потреба і клієнт на це погоджується. Визначити всі особисті, сімейні, соціальні, економічні та інші проблеми, з якими може бути пов'язаний стан клієнта. Оцінити можливості клієнта щодо використання інформації, наданої консультантом, а також відібрати ті проблеми, над якими вони будуть разом працювати; визначити мету на ближчу та довгострокову перспективи. Скласти план дій щодо обраних проблем та цілей.

На середньому етапі – з'ясувати, чи є клієнт ВІЛ-позитивним, або йому вже встановлений діагноз СНІДу. Обговорити пов'язані з цим проблеми. Продовжувати надавати емоційну підтримку і забезпечувати зв'язок з ресурсами (сім'єю, друзями, групами самодопомоги тощо). Обговорювати плани інфікованої людини щодо повідомлення про її діагноз та залучення родини і інших близьких. Сприяти безперервному вираженню та обговоренню почуттів. Ненав'язливо допомагати людині рухатись у напрямку здобуття самовладання та примирення. Підтримувати і продовжувати роботу з обраними проблемами. Контролювати просування уперед до визначених цілей і, при необхідності, корегувати ці цілі. Сприяти збереженню та продовженню змін поведінки.

На заключному етапі контакти з клієнтом можуть бути збережені протягом тривалого часу, часто до його смерті, але з більш тривалими проміжками часу між зустрічами. Доцільно готувати клієнта до зміни характеру стосунків з консультантом; підтримувати незалежність, самостійність та збереження змін поведінки; допомагати у здоланні будь-яких тривалих проблем у родині або на роботі, які пов'язані із станом клієнта. Запевнити клієнта у збереженні інтересу до нього, а також у тому, що він завжди може звернутися до консультанта.