Клінічна психологія у акушерстві та гінекології

Щоб гінекологія і акушерство досягли свого сучасного рівня розвитку, медичній науці довелося подолати чимало труднощів. Протягом століть перешкодою на шляху розвитку цих галузей медицини був той забобон, що родами повинні займатися тільки жінки, а оскільки жінки-лікарі з'явилися не так вже й давно, то практично на довгий час лікарі з цієї області були виключені: доля породіль була в руках повитух. У 1522 році в Гамбурзі був публічно спалений за акушерську діяльність доктор Фейт. Навіть ще в 1640 році на заснованих в Парижі курсах повитух лікаря не дозволялося входити в родову. Гінекологія ж в її сучасному понятті склалася всього близько ста років тому. Сучасного рівня розвитку вона досягла завдяки оперативному хірургічному лікуванню, гормональної та променевої терапії. Сучасні основи акушерства були закладені угорським лікарем Земмельвейсом: його геніальне відкриття поряд з використанням сучасних оперативних можливостей і антибіотиків забезпечило жінкам безпечні пологи. В даний час по всьому світу ведеться величезна робота, спрямована на те, щоб пологи представляли для матерів все менш відчутну навантаження і супроводжувалися б меншими болями. Сучасній медичній науці з її розвиненою технікою та новими методами вдалося подолати всі забобони і марновірства. Однак не можна забувати про те, що об'єктом лікувальної діяльності в гінекології є статеві органи жінки, і цей зв'язок з процесом статевого життя ускладнює роботу гінеколога, переплітаючись з безліччю психологічних, соціальних та етичних проблем. У повсякденному житті лікарям різних спеціальностей доводиться стикатися з багатьма психологічними і психіатричними питаннями, що стосуються вагітних жінок і гінекологічних хворих.

Екзаменаційний білет № 15 Поняття «індивідуальний стиль діяльності». Вплив нейродинамічних та психодинамічних особливостей на формування індивідуального стилю діяльності

Як наукове поняття "індивідуальний стиль діяльності" увійшов у вжиток психологічної літератури недавно, хоча реальність, яка ним описується, безумовно, вивчалася і раніше. Так, Ю.А.Самарін, який вивчав особливості розумової роботи старших школярів, поняття "стиль діяльності" визначає як систему найбільш раціональних прийомів та способів в організації учнями своїх самостійних занять. При цьому ступінь раціональності, ефективності стилю обумовлюється характером ставлення учня до навчання та наявністю в нього знань, умінь та навичок правильної організації особистої діяльності.

За Ю.А.Самаріним, стиль розумової роботи старших школярів – це результат всієї їх біографії. Звідси він робить висновок, що у зв’язку з різною учбовою спрямованістю можна виділити 2 групи стилів: перший стиль – це прогресивний, раціональний, який дає правильний напрям для розвитку розумових можливостей. Другий стиль – нераціональний, він є гальмом у розвитку і потребує корекції. У зв'язку з таким розумінням стилю Ю.А.Самарін ставить питання про спеціальні шляхи його формування. Формування самостійності, вміння "добувати корисні знання із книг, ... життєвих подій – це і є виховання стилю або, справедливіше, стилю розумової роботи учня".

Індивідуальний стиль діяльності – стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів здійснення певної діяльності.

Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагаються однакової ефективності різними способами. Індивідуальний стиль діяльності може бути оптимальним або неоптимальним з погляду ефективності роботи.